реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Чернівці. Маленьке місто з великим серцем
Чернівці. Маленьке місто з великим серцем

Чернівці. Маленьке місто з великим серцем

Ольга Дуляницька, Влад Лилик

Чернівці – столиця північної Буковини, давнє місто, затиснене між карпатських схилів. Маленька буковинська перлина, менша навіть за Солом’янський район Києва, з населенням трохи більше чверть мільйона осіб. Чернівці бачили правління молдавських володарів, австрійських Габсбургів та румунських вельмож, аби в кінцевому результаті знову стати українськими.


Чернівці. Маленьке місто з великим серцем


Без перебільшень можна стверджувати, що це місто зберегло відбиток кожної з епох, проте найвиразніше – габсбурзької. Австрійці по собі залишили маленькі та охайні будиночки. Зокрема, «Німецький дім», збудований в стилі модерну з мотивами німецької народної архітектури. Сьогодні в столітній будівлі діє культурний центр.

Із чернівецьких храмів найпершим привертає увагу своїми світло-рожевими стінами Кафедральний собор Святого Духа. Цю монументальну споруду зводили протягом двадцяти років, а потім ще чотири роки віденські художники розписували його стіни. За часів радянської окупації храм перетворили на склад, тож від унікальних розписів залишилось небагато. Пізніше костел реставрували, а сьогодні він відноситься до УПЦ Московського патріархату.

Архітектура міста представляє собою класичну Східну Європу. Як і решта габсбурзької України, Чернівці приємно дисонують зі звичним виглядом українських міст. Тут слабше відчувається рука російських імперій. Ідучи Старим містом, насолоджуєшся красою вузьких вулиць та великою кількістю зелені. Аби ще чернівецькі водії не заправляли свої баки огидною сумішшю, що смердить паленою гумою, то прогулянки були б ідеальними.

Однією з окрас Чернівців є затишні кафе, хоч їх тут і не дуже багато. «Віденську кав’ярню» ви зможете знайти за адресою вулиця Кобилянської, 49. Це тематичний заклад, оформлений у стилі початку ХХ століття. Тут повно банкнот Австро-Угорської імперії, портрети монархів, картини, що зображають побут тієї епохи, і звичайно ж, чудова кава. «Найкраща кав’ярня на розі Університетської та Сковороди», попри довгу назву, зовсім невеличка. В ній ви знайдете не лише запашну каву, а ще й хорошу книгу до неї. Сюди приходять читати вірші поети та виставляють свої картини місцеві художники.

Якщо ви все ж відвідаєте Чернівці, то доля обов’язково занесе вас до університету імені Федьковича, котрий має повне право називатись українським Хогвардсом. На території кампусу, окрім самої твердині наук, розташовані каплиця та неймовірної краси парк. У лівому корпусі університету діє старовина фабрика з виготовлення свічок, котра була заснована ще в кінці ХІХ століття. Усередині головного корпусу знаходяться просторі та пишно прибрані зали, котрі по собі залишили митрополити Буковини та Далмації. Найкрасивішою з-поміж них вважається Синодальна. Оздоблена мармуром та колонами, вона дивує око кожного хто заходить сюди. Звідси не хочеться йти й стає зрозумілим, чому з кожним роком все більше абітурієнтів обирають саме цей виш.

Чернівці. Маленьке місто з великим серцем

Однак не самою архітектурою формується обличчя Чернівців. Його також створюють люди. Чернівчани ніколи й нікуди не поспішають, мало який ресторанчик чи крамниця відчиняється раніше 10 години. Рідко можна побачити метушню на вулицях цього міста.
Однак, ці неквапливі люди завжди все роблять з душею. У ресторані тебе смачно нагодують, не змусять довго чекати на замовлення. У крамницях, на відміну від Львова, продавчиня або порадить щось на твоє прохання, або дасть спокійно самому обрати. Таксі у місті оперативне: для киян приємністю стане те, що очікувати на автівку доведеться не довше п’яти хвилин.

Тут на вас завжди чекають. Приїздіть до Чернівців – маленького міста з великим серцем.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61