реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Пам’ять на трагедії
Пам’ять на трагедії

Пам’ять на трагедії

Анна Донець, 2 курс.
Колонка головного редактора


Про безжальне, криваве та безглузде

Ці події сколихнули увесь світ. Здавалося б, сьогодні, коли розмови у стилі «це ж XXI століття» видаються навіть архаїчними, бо усі більш-менш звикли до нього, подібного статись не мало б, та втім, не мало й статись анексії Криму, війни на Донбасі, падіння літака над Синайським півостровом і ще багатьох речей.

Усі щиро співчувають Франції, її втратам. Європа шукає винуватців, до французького посольства зносять квіти. А разом із тим, українці помирають на сході. Кожна насильницька смерть – це трагедія, тоді чому ж смерть парижан оплакує весь світ, коли смерть українців залишається в сльозах їхніх матерів і на устах нашого народу. Подібне в «XXI столітті» мало б, як мінімум, викликати безліч запитань, натомість їм не потрібні відповіді. Не хочеться порівнювати ці події, занадто вже вони трагічні та занадто багато часу, за мірками сторінок щоденних газет між ними.

Коли в листопаді 2013 все почалось із розгону Євромайдану, у мережі Facebook щодня отримувала десятки повідомлень від друзів з інших країн. Колишній однокласник з американської школи написав дуже лаконічний пост «Please pray for Anna and all the people of Ukraine». Тоді уявлення про події в Україні в них було дуже туманним, таким воно і залишилось, але із новин зникли зображення київських вулиць. Сьогодні ледь не кожен у цій самій соцмережі, підтримуючи Францію, накладає поверх свого фото прапор європейської держави. Чи надовго?

У мого викладача з історії в США на лівому верхньому кутку дошки завжди було написано «Remember 9/11». Він не стирав цей напис ніколи. Просив пам’ятати про трагедію не лише в річницю, а завжди. Подібне не має повторитись, а для цього потрібно перш за все пам’ятати. У світі так багато може статись за кілька годин, що вже говорити про кілька років, десятиліть. На зміну одним втратам приходять інші. Не будемо вдаватись у філософію і говорити, що людству варто вчитись на своїх помилках. Для цього є дослідники та історики. Ми лишень сподіваємось, що суспільство не буде обмежуватись аватарками та постами у соцмережах, коли справа доходить до чогось на кшталт терактів у Парижі.

У цьому номері ми щиро хотіли би більше поговорити про проблеми студентства і довгі черги в поліклініках, бо на фоні останніх подій такі речі не видаються настільки катастрофічними. Певне, будь-хто, хто втратив рідних під час терактів у Парижі готовий був би вистояти найдовшу чергу та віддати усе що має, аби повернути їх. Ми б із задоволенням написали топ-матеріал про щось життєрадісне, замість того, щоб вирізати з інтерв’ю нестримний потік нецензурних висловлювань, найкривавіші описи та зображення, що врізались у пам’ять людині, яка пережила стрілянину в паризькому барі. Хотіли б обговорити фото звичайних котиків, замість тих, що можна знайти за хештегом «BrusselsLockdown».
Але не можемо. Тому поговоримо про це. Про безжальне, криваве та абсолютно безглузде.

Переглянути випуск газети "ПРОСТО ГАЗЕТА" №4

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61