реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Пам’ять на трагедії
Пам’ять на трагедії

Пам’ять на трагедії

Анна Донець, 2 курс.
Колонка головного редактора


Про безжальне, криваве та безглузде

Ці події сколихнули увесь світ. Здавалося б, сьогодні, коли розмови у стилі «це ж XXI століття» видаються навіть архаїчними, бо усі більш-менш звикли до нього, подібного статись не мало б, та втім, не мало й статись анексії Криму, війни на Донбасі, падіння літака над Синайським півостровом і ще багатьох речей.

Усі щиро співчувають Франції, її втратам. Європа шукає винуватців, до французького посольства зносять квіти. А разом із тим, українці помирають на сході. Кожна насильницька смерть – це трагедія, тоді чому ж смерть парижан оплакує весь світ, коли смерть українців залишається в сльозах їхніх матерів і на устах нашого народу. Подібне в «XXI столітті» мало б, як мінімум, викликати безліч запитань, натомість їм не потрібні відповіді. Не хочеться порівнювати ці події, занадто вже вони трагічні та занадто багато часу, за мірками сторінок щоденних газет між ними.

Коли в листопаді 2013 все почалось із розгону Євромайдану, у мережі Facebook щодня отримувала десятки повідомлень від друзів з інших країн. Колишній однокласник з американської школи написав дуже лаконічний пост «Please pray for Anna and all the people of Ukraine». Тоді уявлення про події в Україні в них було дуже туманним, таким воно і залишилось, але із новин зникли зображення київських вулиць. Сьогодні ледь не кожен у цій самій соцмережі, підтримуючи Францію, накладає поверх свого фото прапор європейської держави. Чи надовго?

У мого викладача з історії в США на лівому верхньому кутку дошки завжди було написано «Remember 9/11». Він не стирав цей напис ніколи. Просив пам’ятати про трагедію не лише в річницю, а завжди. Подібне не має повторитись, а для цього потрібно перш за все пам’ятати. У світі так багато може статись за кілька годин, що вже говорити про кілька років, десятиліть. На зміну одним втратам приходять інші. Не будемо вдаватись у філософію і говорити, що людству варто вчитись на своїх помилках. Для цього є дослідники та історики. Ми лишень сподіваємось, що суспільство не буде обмежуватись аватарками та постами у соцмережах, коли справа доходить до чогось на кшталт терактів у Парижі.

У цьому номері ми щиро хотіли би більше поговорити про проблеми студентства і довгі черги в поліклініках, бо на фоні останніх подій такі речі не видаються настільки катастрофічними. Певне, будь-хто, хто втратив рідних під час терактів у Парижі готовий був би вистояти найдовшу чергу та віддати усе що має, аби повернути їх. Ми б із задоволенням написали топ-матеріал про щось життєрадісне, замість того, щоб вирізати з інтерв’ю нестримний потік нецензурних висловлювань, найкривавіші описи та зображення, що врізались у пам’ять людині, яка пережила стрілянину в паризькому барі. Хотіли б обговорити фото звичайних котиків, замість тих, що можна знайти за хештегом «BrusselsLockdown».
Але не можемо. Тому поговоримо про це. Про безжальне, криваве та абсолютно безглузде.

Переглянути випуск газети "ПРОСТО ГАЗЕТА" №4

Оцініть написане та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
Секрети щедрих городів
(044) 481-45-61