реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Батьки і діти в новому романі Володимира Лиса
Батьки і діти в новому романі Володимира Лиса

Батьки і діти в новому романі Володимира Лиса

Тетяна Літвінчук

Нова книга відомого українського письменника Володимира Лиса «Країна гіркої ніжності» побачила світ у березні цього року. «Вражаюча сімейна сага на тлі української історії. Любов життя треба заслужити», - свідчить напис на обкладинці, а на її сторінках три абсолютно різні, але в той же час такі схожі жіночі долі.


Якось на заняттях зі спеціалізації обговорювали початкові назви книг. Ті, під якими світ їх не побачив. Так ось, Володимир Лис приніс свій рукопис у видавництво з робочою назвою «Даздраперма» за іменем однієї з головних героїнь. Проте там її змінили. І зараз на полицях книгарень красується «Країна гіркої ніжності». Про переваги другої назви, думаю, говорити не потрібно, а от про саму книгу варто.

- Знаєш, - сказала якось Сонтаринка. – Я, ще як зовсім малою була, вигадала свою власну країну.
- Власну країну? – здивувалася Даза.
- Так. І назвала її Країна Ніжності. У ній були всі щасливі. Добре було б жити в такій країні, правда?

Розмова двох дівчаток в дитбудинку-інтернаті для дітей ворогів народу в 40-х роках минулого століття пояснює назву, правда Країна Ніжності була створена в дитячій уяві, а реальне життя виявилося не дуже на неї схожим.

У творі три головні героїні – Даздраперма, Віталія та Олеся. Їхні долі непрості, а ще невід’ємні від історії країни, в якій вони жили. Описуючи життя найстаршої з них – Даздраперми – автор не оминає репресії періоду СРСР, Другу світову війну та боротьбу УПА. Навіть її ім’я втілює історію того періоду, адже скорочено означає «Да здравствует первое мая».

Коли йдеться про Віталію, найяскравіша тема – бандитизм 90-х, який перевертає її спокійне київське життя в образі кримінального авторитета Еміра.

Олеся – це вже історія значно сучасніша: Помаранчева революція, до якої вона не має фактично ніякого відношення, але все ж на Майдані таки декілька разів буває.
Починається твір зі знайомства. Виявляється, не всі з головних героїнь одразу знали одна одну, попри те, що вони найближчі родичі. Хороша новина – для Олесі це існування бабусі Дази, а для останньої існування внучки – змінюється поганою: у Віталії рак у прогресуючій стадії, що й стало причиною примирення її з мамою, у таких ситуаціях гордість забувається.

Червоною ниткою у творі тема безбатьківства. Даздраперма самостійно виховала Віталію, Віталія – Олесю, черга за Олесею: «У неї буде дитина. Чужа дитина. Ні. Її. І вона зробить усе, щоб той, кого звали Ярославом, ніколи про цю дитину не дізнався».

Як і у всіх творах цього автора, немалу роль тут відіграє його рідна Волинь. Саме сюди переїздить Віталія працювати медсестрою в тюрмі, де мав відсидіти довгих 10 років її коханий. Сюди ж років 40 тому приїздить Даза, і тут розгортається період її життя, пов'язаний з УПА.

Другою за значимістю географічною точкою є Київ, де живе Даздраперма, жила свого часу Віталія та куди їде вчитися Олеся.
Багато моментів твору основані на реальних подіях, адже автор дізнається багато цікавих історій, збираючи матеріали для своїх журналістських текстів.

Першим поштовхом до написання книги стали відвідини ним колонії для рецидивістів, де він висвітлював перебіг виборів у 1999 році. Там йому розповіли зворушливу історію про дівчину, яка приїхала за кримінальним авторитетом і десять років мешкала поряд з колонією, поки він відбував покарання. Інша історія стосувалася медсестри, яка приїхала на Волинь, допомагала повстанцям і навіть приймала пологи у схроні.

Вирок після прочитання тексту простий: роман Володимира Лиса вартий уваги.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61