реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / ВИСТАВА «ЛОЛІТА». Крик самотньої душі
ВИСТАВА «ЛОЛІТА». Крик самотньої душі

ВИСТАВА «ЛОЛІТА». Крик самотньої душі

Марія Коцарь
«Лоліта» - поставлена заслуженим діячем мистецтв України Андрієм Білоусом у театрі драми та комедії на Лівому березі. Прем'єра відбулася ще у 2008 року. Але спектакль продовжує приваблювати нових глядачів.


Андрій Білоус має значний список нагород, премій, а також, на думку вітчизняних критиків входить до числа найвпливовіших українських театральних режисерів.

Постановка триває понад три години, що досить довго за сучасними мірками. І дехто не витримує другу дію і покидає театр в антракті. Це факт.

Виходячи з того, що сам роман не призначений для гри на сцені, має багато важливих деталей та складні діалоги, Білоус чудово зміг адаптувати його для сприйняття.

Історія у виставі-сповіді розгортається класично, по-набоковськи. Головний герой Гумберт (Дмитро Суржиков) — чоловік, який в душі відчуває потяг до маленьких дівчаток, називаючи їх «німфетками». Він обпалюється об свою пристрасть і постає перед глядачами, «панами присяжними», підсудним. Герой постійно знаходиться на сцені, а роль переповнена емоційними монологами, проте Дмитро Суржиков витримує образ до кінця.

Історія життя, що розгортається на сцені, переривається ліричними відступами Гумберта. Їх вміло оформила художник по світлу Тетяна Кислицька. Разом зі зміною мізансцени, змінюється світло: перед нами лише оголена душа героя, навколо непроглядна темрява.

Протягом вистави використовується одна єдина декорація, яка має символічність. Це робота талановитого художника по костюмах і сценографа Олега Луньова. У конструкції поєднані: ванна, спальня, готелі, в яких побували Лоліта і Гумберт, зрештою, весь світ, в якому живуть герої. Але головна роль цієї конструкції — машина, яка завжди знаходиться в русі. Все життя Гумберта — переїзди і пошуки. У нього немає місця, яке можна б було назвати домом. Він, що страждає, біжить від самого себе.

Всі жінки у виставі перейняті демонізмом. Вони вітряні та дурні. Почуття Шарлотти (Леся Самаєва) найщиріші, але так як вона поводиться перед Гумбертом – це смішно і безглуздо. Істеричний сміх переривається похрюкуваннями, а її костюми, в яких переважають рожеві кольори, яскраво демонструють її легковажну натуру. Навіть Гумберта вона витирає рушником недбалими і розмашистими рухами, немов свинку.

Міс Пратт (заслужена артистка України Ірина Мельник) достатньо фальшиво звучить, вдягає короткий розстебнутий тренч, під яким більше нічого не видніється, крім колготок. Та й все що її цікавить в освіті дівчаток — це виключно інтимні теми.

Що ж стосується самої Лоліти (Ольги Лук'яненко), то безсумнівно її образ переданий дуже точно і вишукано. Ще дванадцятирічної німфеткою — вона жвава, неохайна дитина, але не позбавлена вишуканості. Лоліті чотирнадцять. Вона курить, її лексикон нестерпний, вона стала примхливою і вимогливою. Вона відчуває себе дорослою. І Гумберт навіть не перший її чоловік.

За Набоковим заборони суспільної моралі — це клітка, до якої від ставиться з глибоким презирством. «Соціальні обмеження прав любові викликали в мене бурхливий протест, і в розмовах на цю тему мені траплялося приходити в сказ. Любов є інтимно-особиста сфера життя, в яку суспільство не сміє втручатися», - писав М. Бердяєв. І Набоков, і Білоус підписуються під цими словами.

Вистава «Лоліта» — не про гріх Гумберта, не про його небезпечне почуття, а насамперед про любов. Стосунки дорослого чоловіка з маленькою дівчинкою. Але, перш за все, вони щирі. Гумберт мучиться, але вбити свою любов він не може, і заради неї готовий йти навіть на вбивство.

Ця любов призвела до катастрофи. Чи хтось в цьому винен?

На це питання режисер відповіді не дає. Розмірковувати залишається глядачеві.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
(044) 481-45-61