реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / НАЗДОГНАЛИ (?). МОЛОДІСТЬ-45. ЗАКРИТТЯ.
НАЗДОГНАЛИ (?).  МОЛОДІСТЬ-45. ЗАКРИТТЯ.

НАЗДОГНАЛИ (?). МОЛОДІСТЬ-45. ЗАКРИТТЯ.

Ана Море

«Ви навіть собі не уявляєте яке це відчуття: знати, хто переміг і стримувати себе, щоб не закричати!» - розпочинає 31 жовтня урочисту частину церемонії закриття 45-го Міжнародного кінофестивалю «Молодість» у театрі ім. Івана Франка ведуча Яніна Соколова. Хоча, ні, це вже продовжує. Нумо відмотаємо плівку трохи назад.

16:45 – волонтери займають свої позиції на трьох входах. Їх основне завдання: пропускати гостей на червону доріжку або пропонувати «зручніший» боковий вхід для тих, хто не дотримав дрес-код.

17:00 - Creative Black Tiе, чи має сенс така офіціозність на кіноподії? За навушниками для перекладу підходять двоє молодиків: перший, одягнений в чорний смокінг, білу сорочку з коміром апаш (не для краватки) та другий – блакитні джинси, звичайна сорочка з розстібнутими верхніми ґудзиками, волосся сторчма та сірий вільно-накинутий піджак; перший тримає отримані навушники в руках, другий одразу вдягає на шию.

До 18-ої години всі тільки цим і займаються, що розглядають одне одного, вітаються, ручкаються, хтось навіть обіймається. Атмосфера абсолютно різнобарвна: ось Віктор Андрієнко у звичній йому манері голосно жартує та по-дружньому плескає знайомого по плечу, а в іншій частині холу поважно кружляють туди-сюди пишно вбрані панянки з келихами шампанського в руках.

Три дзвінки. Публіка вмощується на свої місця. Плечі відчувають прохолоду – не багато тут людей у відкритих сукнях. Залу наповнює спочатку шурхіт та шепіт, за кілька секунд – абсолютна тиша, заграло фортепіано. Композиція «Знамення», виконавець – Євген Хмара.
На відміну від церемонії відкриття, на сцені встановлено прямокутний екран. А от ведучі незмінні: Євген Ніщук та Яніна Соколова.

Уся церемонія нагородження виглядає як погано відрепетируваний шкільний останній дзвоник: нагород багато (спонсорські нагороди (Film.ua), особливі нагороди (екуменічне журі SIGNIS та Interfilm), спеціальні відзнаки в кожній номінації, конкурсні програми («Сонячний зайчик», студентські стрічки, короткий метр, національна програма, міжнародна програма, «Молодість – дітям»), приз глядацьких симпатій і тощотощотощо), а часу мало.

Все змазано, неузгоджено, похапцем і наче випадково.

Перша номінація – «Молодість – дітям». Ведучі оголошують журі. На сцені встановлено 4 мікрофони. «Штовханина» біля мікрофонів, невчасні репліки ведучих під час транслювання роликів, плутанина з тим хто кому дарує квіти і нащо конкретна людина на сцені – ось як виглядає нагородження кращих. Чи встигають люди, що своєю роботою так довго йшли до цього, що так переживали і чекали моменту визнання, в такій метушні відчути бодай краплю ейфорії, радості та захоплення – навряд. Може все рятують оплески? Теж ні. Адже глядачі плескають чи не після кожної репліки ведучих.

Євген Ніщук:
- Еее, очевидно ми попросимо оплески на адресу всіх тих, хто...

І так щоразу. Чи то так він заповнює паузи, чи то не знає, що його ще сказати. Але маємо, що маємо.

Звісно, не саме лише нагородження чекає на глядачів. Все-таки така подія!

Окрім Євгена Хмари, частиною програми стає виступ поетеси із Первомайська Любові Якимчук та музиканта зі Львова Марка Токара з фрагментом проекту «Абрикоси Донбасу» та танго з кінофільму Мартіна Бреста «Запах жінки» від «Kyiv Tango Project».

- Всидіти під час їх виступу на сцені дуже важко. Але ви втримайтесь і насолодіться, - презентує танцювальний номер Яніна.

- Яніно, а я запрошую Вас на танго за кулісами, - намагається жартувати Євген.

А от дійсно родзинкою стає вручення пожиттєвого абонементу журналісту Сергію Тряшину, котрий є постійним відвідувачем фестивалю впродовж усього його існування – з 1970 року. Приємний дідусик, невисокого зросту, з повітряно-білим волоссям та бородою, що мимоволі нагадує Оха із однойменної казочки запам’ятовується чи не найбільше серед усіх, хто стояв на цій сцені.

- Колись цей фестиваль починався як факультетсько-інститутський перегляд студентських робіт. Потім він став всеукраїнським, всесоюзним, міжнародним. Ну, і, думаю не пройде 50-ти, максимум 100 років, як він стане міжпланетним, а відбуватись все буде тут в Україні, в Києві, - добродушно всміхається Сергій Тряшин.

Нагороди вручено, спонсорам подякувано, всім вельмишановним слово надано. Час спільного фото.

На виході з зали іноземні гості повертають навушники, дякують за користування. Молодик з волоссям сторчма та сірим піджаком, знімає свої з шиї. В руках два букети квітів. Він – звукорежисер стрічки «Пікадеро», що отримала приз журі ФІПРЕССІ та розділила разом з «Ішканулом» Хайро Бустаманте головний приз міжнародного повнометражного фільму, Люк Шоусбері.

- Congratulations, - посміхаюсь Люку.

- Oh, thanks, - щиро відповідає він і простує до виходу.

Спільні фото, вишукані костюми, помпезність, розважальні номери – чи має це все значення для тих, хто приїхав показати своє кіно і отримати заслужену оцінку? Не думаю.

Далі на всіх чекає «Аномаліса» Чарлі Кауфмана та Дюка Джонсона. Хоча, чи всіх? Адже не всі тут заради кіно.

- Вибачте, а де шампанське? – доноситься зліва.

- Ой, а показуватимуть «Аномалісу?» - справа до зали простує Фагот.

Хм, може хтось і заради.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61