реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Ні село, ні люди. Роман Люко Дашвар про душу
Ні село, ні люди. Роман Люко Дашвар про душу

Ні село, ні люди. Роман Люко Дашвар про душу

Світлана Привалова
Видання роману «Село не люди» Люко Дашвар (української письменниці Ірини Чернової) 2014 року на обкладинці містить оголену дівчину. А сам текст починається сценою розтління малолітньої Катерини. Їй – тринадцять. Дядьку Роману – тридцять шість.

Сюжет замкнений в українському селі – Шанівці. Тут вправно п’ють самогон, відчайдушно працюють, майже не ходять до школи та живуть за своїми особливими законами. У тексті є всі необхідні речі, що змушують читати роман одним махом: секс, смерть, сльози. Я ці «ес» розкладаю в текстах, а тут, роззявивши рота, ковтаю сторінки. І сміюсь. І плачу.

Півдоби я жила в Шанівці, ходила з героями єдиною вулицею Леніна, стояла з односельцями біля білого постаменту, де колись стояв пам’ятник колгоспниці. Обійми пострадянського села насправді душать.


— Якщо ти, Катерино, будеш так часто уроки прогулювати, то доведеться школу до приміщення ФАПу переводити, — відповідала на уроці історії вчителька Марія Іванівна, яку поза очі всі звали просто Марусею.
— Хіба я одна, — протестувала Катерина на Марусині закиди.
— То ж бо й воно, — відповідала Марія Іванівна на уроці математики. — У класі всього вісім голів, та й ті — відсутні.
— Ми з мамкою картоплю копали, — виправдовувалася Катерина.
— А після школи картопля не копається?.. — запитувала Марія Іванівна на уроці фізики. — Не можу ж я проводити уроки, коли у класі двоє чи троє учнів.
— Хіба я винна, що інші не ходять? — дивувалася Катерина.
— Учися за себе відповідати, — одказувала Марія Іванівна на уроці англійської. — Невже хочеш у Шанівці залишитися й коровам хвости крутити?



Вчителька, що забезпечує собою увесь штат школи. Розмови дівчат про перший ліфчик, спекулянти, які торгують горілкою, постійні побрехеньки серед селян.

Якщо ви знаєте, що таке місити грязюку в не асфальтованому селі – ви відчуєте ефект присутності. Якщо ні – текст може здатись вам надуманим.

У романі також є шматочок Києва. У тексті поєднуються граничні контрасти, що не лишають тебе байдужим.

«У професорській оселі перестало тхнути собачим лайном – і знову запахло розмовами про національну свідомість».

Або думки одного з героїв:

«- Я можу кинутися з вікна вниз, - знайшов вихід.
Зрадів. Нащо вішатися? Це так неестетично! Краще – як сокіл! Із неба об землю».


Цінність тексту ймовірно в тому, на яку глибину він змусить нас зануритись. Читається «Село не люди» легко. Мова йде про звичайне собі село. Але десь згадується Гумберт із своїми стражданнями, коли мова йде про Катю та дядька Романа. Десь відчувається страх перед смертю, коли вона вже забрала молодого хлопця Сашка. В романі шукали Сашка, потім дядько Роман ніс померлого сина на руках через усе село. А мене тримала асоціація з повістю Ольги Кобилянської, і в думках десь кричала мати про втрату Михайла. Застреленого за землю своїм братом Савою.

А головна героїня «Село не люди» - мала Катя, оте тринадцятилітнє дівча, яка починала з орального сексу на початку роману взагалі за відчуттями віддзеркалена у одній героїні Ліни Костенко: «вона була красуня з Катеринівки», що «мала мрію гарну і чудну» «от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював».

Ви будете глузувати, що таке не може поєднуватись?

Я теж так думала.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61