реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «Загублена». Рецензія
«Загублена». Рецензія

«Загублена». Рецензія

Ярослав Друзюк
«Правда в тому, що йому начхати [на думку інших]», – ділиться враженнями від співпраці з Девідом Фінчером Бен Аффлек. За словами виконавця головної чоловічої ролі у новій роботі Фінчера, режисер «Бійцівського клубу» та «Соціальної мережі» завжди залишається при своїй думці, не звертаючи уваги на сторонні зауваження. Втім, екранізації роману Ґілліан Флінн вдається підтвердити цю думку навіть краще, ніж двохкратному лауреату премії Оскар.
А от Ніку Данну не начхати. На п’яту річницю весілля безслідно зникає його дружина Еймі (Розамунд Пайк), змушуючи, таким чином, персонажа Бена Аффлека хвилюватися не лише через сам цей факт, а й через підозру, яка після цього на нього падає. Нік присягається, що не заподіював жінці лиха, але на вбитого горем вдівця зовсім не скидається, понад те, усі докази вказують саме на нього.

Банальний і злободенний на перший погляд, зрештою сюжет набирає винятково фінчерівських обертів, химерною змійкою звиваючись від одного сюжетного повороту до іншого, аж поки глядач не відчує співмірний з кульмінацією «Семи» або того ж «Бійцівського клубу» шок. Ефект від нього посилиться ретельною підготовкою: до найбільш напруженого моменту стрічки публіку підводять ідеально розіграною подвійною грою і одним із улюблених методів режисера, постійним нав’язуванням гри на випередження. «Загублена» не може похизуватися масштабністю фіналу «Гри», вона не б’є наповал у стилі «Семи», але її детективні елементи перетворюють кожен наступний поворот сюжету на справжнє випробування для любителів вгадати наступний крок сценариста.

У цьому аспекті фільм викликає найбільше порівнянь з попередньою роботою Фінчера, «Дівчиною з тату дракона». І справа навіть не в тому, що обидві стрічки режисер адаптував із уже культових бестселерів – радше в тому, що, наскільки суперечливою не виявилася б екранізація роману Стіґа Ларссона, за детективною складовою цей фільм може дати фору усім його попереднім картинам. «Загублена» використовує методи найбільш примітивного белетристичного жанру із зовсім іншою метою, однак інструменти для цього у неї все ті ж самі: паралельний монтаж (не бійтесь, Еймі Данн у кадрі не набагато менше за її чоловіка), фрагментарний наратив і надзвичайна увага до деталей.

Забезпечити останню деталь Фінчеру допомагає не лише вроджена скрупульозність, а й застосування новітніх технологій. Девід ніколи не цурався інновацій – згадати хоча б «Оскар» «Загадкової історії Бенджаміна Баттона» за візуальні ефекти – не стала винятком і «Загублена». Ця стрічка стала першим фільмом в історії, повністю знятим у надвисокій роздільній здатності 6K, тому буквально кожен її кадр рясніє дрібними деталями. Режисер же, своєю чергою, зумів втілити в екранізації настільки важливий аспект першоджерела Ґілліан Флінн як рукописи головної героїні.

З іншого боку, втім, зрозуміло, що всі ці деталі працюють радше на імідж самого Фінчера, а не на фільм: запросивши автора оригінальної книги на роль сценариста, режисер цим самим погодився на побуквенну адаптацію роману, адже в такому разі його завдання обмежувалося оживленням готового матеріалу. І раніше відомий своєю роботою винятково з чужими текстами, цього разу Фінчер зі своїм штатним оператором Джеффом Кроненветом отримав ще більше часу на рихтування візуальної частини – в пастельно-світанковій палітрі та ідеальності кожної сцени «Загубленої» це одразу помітно.
Конфлікт, щоправда, в дещо іншому: новий фільм Фінчера впізнається не лише за непередаваною холодністю навіть найбільш яскравих сцен або нервовим музичним супроводом Трента Резнора, а й за винятково ремісницьким почерком Девіда. Прийшовши до Голлівуду протоптаною колишніми кліпмейкерами стежиною, Фінчер майже раптово перетворився на уособлення кризи «Фабрики мрій» часів зламу століть. Він не приховував в своїх фільмах реклами, надавав перевагу не експериментувати з жанрами, а потім знайшов себе в екранізаціях сучасних класиків. На цих же лекалах, власне, побудована і його «Загублена» (а «Загублена», попри все, передусім його стрічка) – настільки ж відвертий, наскільки й вірний своєму першоджерелу фільм.

Серед інших робіт цього режисера «Загублену» виділяє інше – її масштаб. Фінчер не був би Фінчером, якби опустив тему захоплення сучасним суспільством медіа, розкривши її в цьому фільмі ледь не глибше, ніж у «Соціальній мережі», проте цього разу на його героїв вона впливає радше опосередковано, а масштаб порушеної проблеми він зводить до стосунків двох людей. Візіонера цікавить насамперед сім’я, причому не лише як аморфний союз, а й як штампована «комірка суспільства» – з усіма її символічними обов’язками, показовими ритуалами та постійним розвитком.

Один із найцікавіших епізодів фільму відбувається в поліцейському відділку під час допиту персонажа Аффлека: Ніка запитують, чим займається його дружина у вільний час і яка у неї група крові, але той зізнається, що не знає відповідей на ці питання. Ближче до фіналу специфічний гумор «Загубленої» остаточно витіснить елементи трилера та драми, а глядачам до самих титрів важко буде прибрати з облич посмішку. Чоловічій половині залу – стурбовано-нервову, а жіночій, судячи з усього – задоволену. До слова, обов’язково порівняйте враження від стрічки у ваших друзів і подруг – у більшості випадків вони виявляться кардинально протилежними.

«Найбільше задоволення ти відчував тоді, коли відповідав моєму рівню», – випалить претензійну заяву Еймі своєму чоловікові, і ці ж слова десь за кадром кине режисер своєму глядачеві. Витримав подвійну гру акторів? Простежив усі метаморфози їх персонажів? Вгадав кілька сюжетних твістів? Вітаю, ось тобі ще один поворот! У такі моменти і ремісництво починає здаватися справжнім мистецтвом.

Хоча самому Фінчеру, певна річ, начхати.

Ярослав Друзюк

Оцініть

Стереотипне бачення стрічки Фінчера
Гарна ретроспектива в тему творчості режисера
Цікавий текст
Посередній текст

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61