реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / КСЕНІЯ БАША-ДОВЖЕНКО: "Я НЕ НАМАГАЮСЬ КОМУСЬ ЩОСЬ ДОВОДИТИ"
КСЕНІЯ БАША-ДОВЖЕНКО:

КСЕНІЯ БАША-ДОВЖЕНКО: "Я НЕ НАМАГАЮСЬ КОМУСЬ ЩОСЬ ДОВОДИТИ"

Олександра Хмарна
15 та 22 жовтня в київському театрі імені Івана Франка відбулись прем’єрні покази вистави «Ліс» Дмитра Богомазова за мотивами однойменної п’єси Олександра Островського. Ксенія Баша-Довженко, виконавиця ролі Аксюші, про роботу з відомим режисером, акторських дітей, важливі поради та багато іншого – далі в інтерв’ю.

Вистава «Ліс» – це вже не перша Ваша робота з Дмитром Богомазовим. Як Вам з ним працюється?


Так, перша була у виставі за Василем Стефаником «Morituri te salutant». Богомазов – це якась зовсім інша субстанція. Це настільки цікаво, настільки складно, настільки захоплююче. От, наприклад, у першій постановці я практично нічого не розуміла, що він хотів від мене… ну от просто. Ніби зовсім різними мовами з ним говорили. А потім вже по ходу я його зрозуміла, і в постановці «Ліс» вже таких проблем не було. Я відчула, як він мислить. Хоча повністю осягнути Богомазова неможливо. Кожного разу він відкриває щось інше,цілком несподіване.

А працювати на одній сцені з батьком?

З татком класно, тому що він талановитий актор. Він майстер своєї справи. Кожну мою роботу татко дивиться зі сторони і радить дуже багато. І працюючи над Аксюшою я прислухалась до нього. Він – мій тил, моя допомога, моя підтримка.

На початку вашої кар’єри, під час навчання чи доводилось Вам стикатись з упередженим ставленням до Вас, як до дочки двох акторів?

Я так розумію, що від цього нікуди не втечеш. Така вже доля акторських дітей, що все життя тебе будуть порівнювати з твоїми батьками, а особливо якщо вони талановиті артисти. Спочатку мені було неприємно. Коли призначали на роль чула за спиною: «Ну ясно, вона ж Баша, дочка Васі Баші, це само собою, що вона буде грати в тій чи іншій виставі». Я не намагаюся комусь доводити, що я теж щось можу. Я просто чесно працюю.

Ви, як мати двох дітей, з якого віку почнете (або вже почали) привчати їх до театру?

Іванчик у нас працює в театрі з семи років. Він сам попросився, сказав: «Мамо, а чого це ти на сцені, тато на сцені…». Це так якось неочікувано він нам видав, що ми аж розгубились: «Синочку, а ти хочеш? – Так, дуже». І в сім років вперше вийшов на сцену театру Франка у виставі «Кайдашева сім’я». Також задіяний у виставах «Мартин Боруля», «Попелюшка». А Василечко у виставі «Кайдашева сім’я» дебютував у п:ять років.І дуже тішиться з цього.

Дітей навчаєте акторству Ви, чи віддаєте цю роботу режисерам, батькові?

Оговорюємо якісь певні моменти вдома, пояснюємо, чи під час репетицій, по ходу, як повторюємо якусь сцену. Але це все відбувається в дуже делікатній формі, тому що це дитина, і я це прекрасно розумію. Я не прагну до того, щоб вони видавали тут і зараз. Це діти. Але якісь такі елементарні речі, які їм допоможуть, і їм буде від того легше, звичайно, я і чоловік говоримо про це з ними.

Виходить, Ваша робота у вас і в театрі, і вдома. Як це все розділяти, розмежовувати?

«Розмежовувати» - обов:язково. Тому що якщо я потрібна тут, в театрі, то так само і ще й більше я потрібна вдома своїм дітям. І це – найважливіше. Роль мами – це найскладніша роль. Я дуже сподіваюсь, що я справляюсь з цією роллю. Я ж акторська дитина і відчула на собі нічні репетиції у батьків, гастролі… Тому стараюсь при такій же професії дарувати своїм дітям час.

А як глядач частіше відвідуєте свій театр чи якісь інші?

Я ніколи не пропускаю прем’єри нашого театру. Обов’язково приходжу і вітаю колег. Мені дуже цікаво подивитися, хто як відкрився чи не відкрився, чи це успіх чи не успіх в нашому театрі. Також,із задоволенням,відвідую інші театри. Дуже люблю «Лівий берег». Найчастіше мене можна побачити там.

Обговорюєте з акторами вистави одне одного?

Звичайно, ми ділимося враженнями. Я не знаю, як їм мої якісь поради та побажання, але от я прислухаюся, якщо це не заважає задуму режисера.

До чиїх порад прислухаєтесь найбільше?

Тато – це та людина, яка зацікавлена, щоб у мене вдалося. Він не збреше, він може сказати досить неприємні слова, але для того, щоб виправити помилки. Тому, звичайно, тато.

В театрі не обходиться і без конфліктів. Про що найчастіше сперечаєтесь з режисерами?

Нема таких прямо конфліктів, але є моменти, коли треба переконати, треба пояснити, чому я хочу саме так, а не інакше. Я за творчі суперечки, тому що саме так народжується істина.

Як ви вважаєте, чи необхідна акторові професійна освіта?

Так, звичайно. Людина повинна отримати певні професійні навички. Хоча,як каже мій тато: «воно або є, або звиняйте».

Які найголовніші речі Ви винесли зі свого навчання в інституті [КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого – авт.]?

Нам з моїми однокурсниками дуже пощастило з педагогом. Актор театру імені Франка народний артист України Олег Микитович Шаварський вчив нас бути людьми. Зараз вже працюю одинадцятий рік в театрі і розумію, що він був правий. Для мене взагалі людський фактор дуже важливу роль грає, дуже важливу. Олег Микитович – мудрий чоловік, правильно все говорив.

Яка роль вашої мрії?

Нема такої. Я знаю, що дуже часто думають, що дівчата мріють зіграти Джульєтту, а хлопці – Гамлета. У мене такого ніколи не було. Роль,яку отримую – намагаюсь зрозуміти і полюбити. Мені би дуже хотілось, щоб і надалі у мене були різнопланові ролі: характерні, ліричні… різні. Щоб я могла себе розвивати у різних напрямках.
Схожі новини
Коментарі
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
(044) 481-45-61