реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Коли відсутність змін призводить до війни. «Книга змін» Андрія Цаплієнка
Коли відсутність змін призводить до війни. «Книга змін» Андрія Цаплієнка

Коли відсутність змін призводить до війни. «Книга змін» Андрія Цаплієнка

Тетяна Літвінчук
Збірка оповідань відомого українського журналіста й письменника з’явилася в київських книгарнях на початку жовтня, а вперше була презентована на 22 Міжнародному «Форумі видавців у Львові». Автор - військовий кореспондент «1+1» Андрій Цаплієнко - побував вже не на одній війні. Географія його телесюжетів змінювалась кардинально: Колумбія, Непал, Ірак, Афганістан, Південна Осетія, Македонія, Кашмір, Ліберія… Україна. Він вже не вперше пише про війну, але вперше про війну в рідній країні.


«Книга змін» - це 15 «історій з переднього краю», на якому так часто перебував і продовжує перебувати сам автор. Проте йдеться не лише про схід України. Тут і спогади його дитинства, і Революція Гідності, і окупація Криму, і найбільша частина про війну на Донбасі. Оповідання в книзі розміщені в хронологічному порядку, а сама вона має документальну основу, хоча оформлена як збірка художніх новел і оповідань.
«Війна була неминучою. Якби ми вчасно змінилися, вона легкою примарою майнула б десь поряд і розчинилася в повітрі, не лишивши й сліду. Але ми не хотіли змінюватись. І тому вона почалася. Я не знаю, як це пояснити. Я не впевнений, що в мене це вийде. Але спробую», - описує автор свій задум на початку книги.

В історіях Андрія Цаплієнка головне – люди, при чому переважно добрі та світлі. Автор детально змальовує їх прикметні риси, переживання та поведінку в складних життєвих ситуаціях. Дійові особи його оповідань люблять свою Батьківщину, борються до кінця, прикривають собою товаришів. Ці люди не вбивають полонених і не відрізають їм пальці, вони часом зневірюються, в них нерідко немає чим відстрілюватись і часом їх покидають напризволяще, але своїх напризволяще вони не покидають.

Це і усміхнений інвалід Юра з Майдану. Це семирічна дівчинка біля ілюмінатора, яка вперше летить літаком, не знаючи, що й востаннє. Це добра медсестра Маша, яка вириває з лап сепаратистів українського снайпера Рема. Це розвідник Толя, якого не обминули кулі на Майдані, проте це не зупинило його йти захищати свою країну на сході. Це артрозвідник Зелений, який зі своїми людьми прикривав Дебальцівський відступ і який досі на фронті, отже «все ж чекає змін».

Як і на кожній війні, не буває лише хороших. Люди, які «поспішали встигнути на соціальний ліфт, що вмикається в лихоліття, аби підняти нагору все те, що раніше перебувало на дні» теж є у книзі. Та їх менше. Героїзація війни? Можливо. Головне – це вселяє надію.

Крім цього, у книзі протиставляється життя далеко від бойових дій та за декілька кілометрів, ба навіть метрів, від них. «А в Києві розслаблений народ не помітив, як почалася війна. Нормальна середньостатистична людина, ясна річ, війни не хоче. Київ – це місто середнього класу. Середній клас у своїй масі готовий жити в новій країні, а помирати не готовий, і тому з початку війни так бракувало людей в армії». А на передову пішли «найкращі і найчесніші», а на передовій «живим треба було думати про живих».
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61