реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / І сміх, і сльози на Манхеттенському фестивалі кінострічок. Репортаж.
І сміх, і сльози на Манхеттенському фестивалі кінострічок. Репортаж.

І сміх, і сльози на Манхеттенському фестивалі кінострічок. Репортаж.

Валерія Ковтун, 1 група, 2 курс.
Репортаж


Суміш контрастних емоцій, пережитих до і під час перегляду картин

На столі рядочком стояли три чашки недопитого липового чаю, пахучі млинці казали «лишайтеся», і сумніви «йти чи не йти» поволі перетворювалися у ствердне «ні». «А може, ну його, той кінофест?», - хтось нарешті порушив мовчанку питанням, яке вже сиділо в думках добрі п’ятнадцять хвилин. «Не підемо», - остаточне рішення прийнято.

Зрештою, дівчата мають особливу звичку міняти плани за годину до початку. За рекордні п’ятнадцять хвилин вони можуть зібратися і помчати до зупинки.

О 21:01 вилітаємо з тролейбусу. У безлюдній підземці не в лад зацокотіли підбори і через лічені секунди голосно застукали сходами кінотеатру «Київ».

- Нам два місця, будь ласка… на Манхеттенський… кінофестиваль! – фразу переривали важкі вдихи повітря.

- Залишилося тільки одне місце, дівчата, - жінка співчутливо глянула на розчервонілі обличчя двох панянок, які ще не оговталися від нещодавньої пробіжки.

Відчай трохи пронизав. Уроки з тайм-менеджменту так і не стали в пригоді, звичка спізнюватися вкотре демонстративно давала ляпасу планам на вечір. Проте хіба заборонено вірити у щасливий випадок? Того вечора очікування двох квитків, які впадуть з неба, виявилося зовсім не безглуздою ідеєю.

- Два квитки! Є охочі?

- Є! – пролунало в один голос.

Порушувати атмосферу перегляду безцеремонним проникненням у кінозал – процес не з приємних. І хоча темно, ти все одно відчуваєш на собі десятки невдоволених поглядів, намагаєшся чимшвидше знайти своє місце, а від поспіху йдеш не туди, п’ять разів вибачаєшся, перечіпаєшся через одного з глядачів і голосно падаєш на сидіння (на щастя, на своє).

Найгірше позаду, на півтори години перегляду можна ввімкнути режим «релакс». Перша стрічка дається важко , бо початок і зав’язку бачити не довелося. Наступна піднімає весь зал на добрий сміх: у головних ролях дві маленькі французки, які геть не розуміють дорослих справ. Мультик від Іспанії через неочікувані глибину і трагізм розчулив жіночу аудиторію до сліз і завоював чоловічі овації.

Ставало душно - чи то від напливу емоцій, чи від поганої роботи кондиціонера. Спроби переключити мозок з одної історії на іншу вимагали зусиль. Хотілося зберегти в пам’яті враження від усіх картин, бо треба було потім максимально об’єктивно визначити фаворита. Рука тягнулася до цитатника, щоб записувати слова ледь не кожного головного героя. «Не відмовляйся від великих мрій», - фраза, що пролунала в німецькій картині „Forever over“, сновигала в думках до останньої кінострічки.

Кінофестиваль наближався екватора. Кульмінаційним у списку фільмів, здається, став «Шок» - робота британського кінорежисера. Діти і війна – невичерпні теми, особливо тяжкі і болючі українському глядачеві зараз. Дівчина на передньому ряді схлипувала вже з самого початку, до неї згодом приєдналися не менш вразливі глядачки. Хтось двадцять хвилин сидів зі зморщеним чолом, міцно стиснувши в руках пляшку коли; один чоловік час від часу починав швидко кліпати очима - либонь, від напливу емоцій; у когось за весь час на обличчі не ворухнувся жоден м’яз, і тільки злякані очі бігали від одного кута екрану до іншого. Не витримують критики особи, які під час «Шоку» несамовито голосно жували попкорн і сьорбали колу. Невже це така психореакція чи демонстративний вияв цинізму?

Британський «шок» підсилився після перегляду турецької кінострічки «Захід сонця». Наступні картини про людяність і добро, що так виразно контрастували на фоні двох попередніх, видавалися занадто наївними, не вистачало кульмінацій і неочікуваних кінцівок. Глядачі почували себе розкутіше, жартували вголос і разом сміялися.

Остання кінострічка «До зустрічі» – історія про життя німецьких пенсіонерів. У ній немає сцен з діалогами, немає особливих перипетій і важкого підтексту, але дівоча аудиторія вкотре розчулена до сліз.

Згасає екран, маленька затишна кінозала заллята світлом, глядачі потирають очі й кволо піднімаються з сидінь. На виході всі беруть списки кінострічок і, трохи зволікаючи, таки обирають своїх фаворитів. Дівчина в багряній сукенці й теплим гірчичним шарфом щось настійливо доводить своєму співрозмовнику. Хлопець, жестикулюючи на всі боки, їй теж щось довго пояснює, але, судячи з реакції, безрезультатно.

Андрій та Марія, молоді поціновувачі кіномистецтва, сперечалися, кому надати першість - останній картині про «милих пенсіонерів» чи британській кінострічці «Шок».

«В короткометражці «До зустрічі» було щось таке солодке, тепле й водночас терпке. Подібної суміші відчуттів я ще не переживала, саме тому й проголосувала за цю кінострічку», - поділилася Марія. Андрій сказав, що «Шок» - це стрічка з «сильною емоційною потугою», тому в рази перевершує інші картини. Зрештою, Марія та Андрій закинули до скриньки списки з хрестиками навпроти різних кінострічок.

Глядачі закутувалися в плащі й почали розходитися, дорогою ділячись враженнями. Надкушений серпанок місяця висів над площею Льва Толстого, на думку спало дивне порівняння із сьогоднішніми недоїденими млинцями. А таки добре, що ми в останній момент передумали.

Оцініть журнал та прокоментуйте:

Дуже подобається
Подобається
Так собі
Не подобається

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61