реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / День сім’ї. Репортаж.
День сім’ї. Репортаж.

День сім’ї. Репортаж.

Роксолана Лісовська, 1 група, 2 курс.
Відпочинок

Як ми з родиною у цирк їздили

Осінній недільний ранок сьогодні видався похмурим, тож ми, щоб не сидіти вдома, замовляємо квитки і всією родиною їдемо в цирк. Як завжди, збори "дотягуємо" до останнього: ще встигаємо з'їсти останнього кавуна, послухати музику, подивитись мультик, навіть подрімати. За 20 хвилин до від'їзду розуміємо, що час збиратися. Тато іде в ванну купатися (звісно, як же без цього). Мама прасує хлопцям речі.

- Мамо, які штани одягнути: зелені чи жовті?

- Я вдягаю жовті, вдягай і ти теж.

Я з усіх сил намагаюсь вигнати тата з ванної кімнати - там же косметика, гребінець, парфуми... Нарешті тато звільняє найголовнішу кімнату нашої квартири. І тут починаються змагання, хто збереться першим. Це вже стало традицією. Так як я одягаюся найдовше, то цю гру трохи недолюблюю.

- Я вже майже - гукаю з другого поверху.

- Ага, це ти так думаєш, - сміється тато.

- Доць, що мені взути? - тепер уже мама мене питає.

- Я в туфлях іду, взувай і ти теж.

Швидко роблю зачіску, дофарбовую вії і на шаленій швидкості збігаю на перший поверх, де вже взуваються мама з братом. Тато в цей час ще одягається.

"Хіх, а я перша" з неприхованим задоволенням усміхаюсь я.

Зачувши кроки тата, я починаю взуватись активніше. Мама відчиняє вхідні двері - першим вибігає в коридор брат, за ним мама, а потім - сталося чудо - виходжу я. Я, яка завжди остання, цього разу зібралась швидко.

- А тато аутсайдер, - жартує з нього мама.

- Будете "приколюватись" - маршруткою поїдете.

- Хіхі, все-все, беру свої слова назад.

Виходимо на двір: пахне дощем і осінню. Однак сонце ще не здає свої позиції. воно ласкаво огортає нас своїм ніжним промінням. Добре...

Сусіди з третього поверху бачать таку картину: Четверо Лісовських неквапливою ходою ідуть до машини. Хлопці у сірих брюках і сорочках в клітинку, дівчата в жовтих штанях і синіх блузках. "Ох, і сімейка", - певно думають вони.

Під пісню "Нещасного случая" "График", ми починаємо свою подорож.

До цирку добрались без пригод, якщо не враховувати те, що по дорозі заговорились і не помітили, як трамвай, якому ми перекрили дорогу, сигналить нам вже кілька хвилин.

У цирку три наші квитки зчитувач штрих-кодів пробив нормально, на четвертому ж пристрій чомусь вирішив зламатись, однак нас-таки пропустили.

Сідаємо на свої місця, біля нас влаштувалася сім'я французів, трохи вище - британці, здається. Тфу, карма, чи що? А може й справді іноземців багато погостювати приїхало?

Світло згасло, зал заполонили овації. Ось на манежі, як завжди, перший номер виконує повітряна гімнастка, вона піднімається аж під саму стелю і... нас охоплює хвиля розчарування. Порівняно з усіма роками, цей виступ був одним з найневдаліших. Він зовсім не вразив. Абсолютно. Наступними виступали акробати на роликах, ця пара здивувала аудиторію, дівчина, навіть, за рішенням глядачів згодом отримала звання принцеси цирку. Добрим, милим, світлим був номер з дресированими кішками і собаками, які безпомилково виконували усі команди. Неймовірним був виступ білоруських вершників. Ці величні білі коні і вправні наїзники не могли не зачарувати. Вони стали ніби єдиним цілим. Парубки їздили на жеребцях і стоячи, і лежачи, і напівлежачи. Атмосферності, а також хвилі вдячності до сусіднього народу надав їх останній номер. Коли юнак, стоячи верхи на коні, розгорнув величезний прапор України і проїхав так кілька кіл. Зал вибухнув оплесками. Так, ці хлопці запам'ятаються на довго. Фінальним номером, родзинкою і сенсацією шоу стали "літаючі" мотобайкери з Франції, з вражаючими трюками у повітрі, що зуміли підкорити глядачів з багатьох країн зарубіжжя та здобути чимало нагород на Міжнародних фестивалях.

День сім’ї. Репортаж.


Мамі не вистачило драйву, а мені вистачило переляку, адже я хвилювалась, щоб вони не вдарилися на швидкості об стіну.

Так минув наш щотижневий день сім'ї. Єдиним мінусом було те, що ми так і не змогли по дорозі знайти ніякого ресторану, де б попоїсти. Тож святкову вечерю влаштували вже вдома.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
(044) 481-45-61