реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / День сім’ї. Репортаж.
День сім’ї. Репортаж.

День сім’ї. Репортаж.

Роксолана Лісовська, 1 група, 2 курс.
Відпочинок

Як ми з родиною у цирк їздили

Осінній недільний ранок сьогодні видався похмурим, тож ми, щоб не сидіти вдома, замовляємо квитки і всією родиною їдемо в цирк. Як завжди, збори "дотягуємо" до останнього: ще встигаємо з'їсти останнього кавуна, послухати музику, подивитись мультик, навіть подрімати. За 20 хвилин до від'їзду розуміємо, що час збиратися. Тато іде в ванну купатися (звісно, як же без цього). Мама прасує хлопцям речі.

- Мамо, які штани одягнути: зелені чи жовті?

- Я вдягаю жовті, вдягай і ти теж.

Я з усіх сил намагаюсь вигнати тата з ванної кімнати - там же косметика, гребінець, парфуми... Нарешті тато звільняє найголовнішу кімнату нашої квартири. І тут починаються змагання, хто збереться першим. Це вже стало традицією. Так як я одягаюся найдовше, то цю гру трохи недолюблюю.

- Я вже майже - гукаю з другого поверху.

- Ага, це ти так думаєш, - сміється тато.

- Доць, що мені взути? - тепер уже мама мене питає.

- Я в туфлях іду, взувай і ти теж.

Швидко роблю зачіску, дофарбовую вії і на шаленій швидкості збігаю на перший поверх, де вже взуваються мама з братом. Тато в цей час ще одягається.

"Хіх, а я перша" з неприхованим задоволенням усміхаюсь я.

Зачувши кроки тата, я починаю взуватись активніше. Мама відчиняє вхідні двері - першим вибігає в коридор брат, за ним мама, а потім - сталося чудо - виходжу я. Я, яка завжди остання, цього разу зібралась швидко.

- А тато аутсайдер, - жартує з нього мама.

- Будете "приколюватись" - маршруткою поїдете.

- Хіхі, все-все, беру свої слова назад.

Виходимо на двір: пахне дощем і осінню. Однак сонце ще не здає свої позиції. воно ласкаво огортає нас своїм ніжним промінням. Добре...

Сусіди з третього поверху бачать таку картину: Четверо Лісовських неквапливою ходою ідуть до машини. Хлопці у сірих брюках і сорочках в клітинку, дівчата в жовтих штанях і синіх блузках. "Ох, і сімейка", - певно думають вони.

Під пісню "Нещасного случая" "График", ми починаємо свою подорож.

До цирку добрались без пригод, якщо не враховувати те, що по дорозі заговорились і не помітили, як трамвай, якому ми перекрили дорогу, сигналить нам вже кілька хвилин.

У цирку три наші квитки зчитувач штрих-кодів пробив нормально, на четвертому ж пристрій чомусь вирішив зламатись, однак нас-таки пропустили.

Сідаємо на свої місця, біля нас влаштувалася сім'я французів, трохи вище - британці, здається. Тфу, карма, чи що? А може й справді іноземців багато погостювати приїхало?

Світло згасло, зал заполонили овації. Ось на манежі, як завжди, перший номер виконує повітряна гімнастка, вона піднімається аж під саму стелю і... нас охоплює хвиля розчарування. Порівняно з усіма роками, цей виступ був одним з найневдаліших. Він зовсім не вразив. Абсолютно. Наступними виступали акробати на роликах, ця пара здивувала аудиторію, дівчина, навіть, за рішенням глядачів згодом отримала звання принцеси цирку. Добрим, милим, світлим був номер з дресированими кішками і собаками, які безпомилково виконували усі команди. Неймовірним був виступ білоруських вершників. Ці величні білі коні і вправні наїзники не могли не зачарувати. Вони стали ніби єдиним цілим. Парубки їздили на жеребцях і стоячи, і лежачи, і напівлежачи. Атмосферності, а також хвилі вдячності до сусіднього народу надав їх останній номер. Коли юнак, стоячи верхи на коні, розгорнув величезний прапор України і проїхав так кілька кіл. Зал вибухнув оплесками. Так, ці хлопці запам'ятаються на довго. Фінальним номером, родзинкою і сенсацією шоу стали "літаючі" мотобайкери з Франції, з вражаючими трюками у повітрі, що зуміли підкорити глядачів з багатьох країн зарубіжжя та здобути чимало нагород на Міжнародних фестивалях.

День сім’ї. Репортаж.


Мамі не вистачило драйву, а мені вистачило переляку, адже я хвилювалась, щоб вони не вдарилися на швидкості об стіну.

Так минув наш щотижневий день сім'ї. Єдиним мінусом було те, що ми так і не змогли по дорозі знайти ніякого ресторану, де б попоїсти. Тож святкову вечерю влаштували вже вдома.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
(044) 481-45-61