реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Зі Швейцарії до Чилі за 120 хвилин. Репортаж.
Зі Швейцарії до Чилі за 120 хвилин. Репортаж.

Зі Швейцарії до Чилі за 120 хвилин. Репортаж.

Оксана Думська, 1 група, 2 курс.
Репортаж

Як прожити 10 життів, відвідати 3 континенти та познайомитися з майже манхеттенською зіркою за один вечір

«Чи варто пропускати пару заради нього?» - подумала я, побачивши оголошення про «Манхеттенський фестиваль короткометражних фільмів». Довго не вагаючись, я попростувала на зупинку. Тупаючи ногами та потираючи холодного носа, я нарешті дочекалася тролейбуса. Було напрочуд мало людей. Нетипово для цієї пори, коли зазвичай всі офісні працівники закінчують свій робочий день та втомленими їдуть додому. Увечері в транспорті рідко можна побачити по-справжньому щасливих або задоволених людей, ну звісно ж, після 8-годинного «пекла» важко залишатися життєрадісним. Після поїздки у тролейбусі ще кілька станцій метро і я на місці.


Виходячи з підземного переходу одразу у вічі впав кінотеатр «Київ» - місце, де проходив фестиваль короткометражок. Начебто сірий та непривітний, як і решта будівель поруч, кінотеатр чимось вабить. Можливо, це колони, що підсвічуються, надають йому трохи пафосу та помпезності. Одразу розумієш, що не помилився адресою. Вистоявши невелику чергу, мені вдалося придбати квиток. Відверто, я не очікувала, що у вечір понеділка в кіно буде так мало вільних місць. Перед входом у зал мені вручили анкету для голосування. Побачивши подив та розгубленість на моєму обличчі працівник кінотеатру взявся пояснювати мені, що це за анкета, мовляв, кожен глядач має проголосувати за ту короткометражку, яка йому найбільше сподобалася та актора, який на його думку зіграв найкраще. Всі голоси будуть підраховані і надіслані до Нью-Йорка, а 5 жовтня на сайті фестивалю буде оголошено переможця. «Нічого собі, як все серйозно» - промайнуло в моїй голові, і я приємно здивована попрямувала в зал.
Зручно вмостившись у м’якому кріслі залу «Сінематика», я була готова до перегляду. Та й і решта глядачів теж. Хтось запасся попкорном, в той час як інші поглядали на сусідську перекуску, ковтаючи слину. Все. В залі запанувала ідеальна тиша, навіть не було чути дихання, а це означало, що сеанс розпочався. 10 коротких фільмів, 10 різних історій, 10 маленьких життів включав в себе манхеттенський кінофест. Були представлені кінострічки з різних країн світу: Фінляндії, Німеччини, Швейцарії, Франції, Чилі, Туреччини, Великобританії та США. Переглядаючи фільм за фільмом, історію за історією, цікаво було споглядати за реакцією залу, яка змінювалася від нестримного реготу до сліз. Це й не дивно, адже стрічки дійсно були дуже різними: від серйозних фільмів про війну та гендерну нерівність до фільмів про людську доброту та смішні життєві ситуації. Деякі короткометражки дивували своїм трагізмом, деякі – оригінальним підходом.

Після сеансу емоції людей були дуже різними, в когось на обличчі зніяковілість, хтось усміхався, а в когось бриніли сльози. Але одразу серед юрби людей виділялася дівчина з довгим закучерявленим волоссям та незвичайно красивою усмішкою. Я навіть на мить подумала, що це іноземка. «Ну не усміхаються так наші люди, не той в них менталітет» - подумала я. Підійшовши поближче я протягнула руку, щоб познайомитися з «кучерявкою Сью». Дівчина, як я і думала, радісно привіталася та представилася Томою, а після мого запитання «що ти думаєш про фестиваль» вона глибоко вдихнула та поділилася враженнями: «Мені дуже сподобався фестиваль, тому що всі роботи були якісно і професійно зняті. Буде приємно дивитися, навіть якщо ти не поділяєш якісь ідеї, які закладає автор. З точки зору мистецтва дуже якісний фестиваль. Всі короткометражки запам’яталися. Деякі було важко дивитися і я навіть плакала, а деякі були смішними і все одно викликали якусь емоцію, і це дуже круто». Тома щиро та захоплено розповідала про фест всю дорогу, поки наші шляхи не розійшлися: вона у метро, а я на тролейбус.

Хоч і думки про найкращий фільм у нас не збіглися, зрозуміло одне, що байдужим «Манхеттнський кінофестиваль короткометражного кіно» не залишив ні її, ні мене. А який фільм став найкращим за думкою глядачів, ми дізнаємось зовсім скоро. Цікаво, чия взяла.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
(044) 481-45-61