реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Зі Швейцарії до Чилі за 120 хвилин. Репортаж.
Зі Швейцарії до Чилі за 120 хвилин. Репортаж.

Зі Швейцарії до Чилі за 120 хвилин. Репортаж.

Оксана Думська, 1 група, 2 курс.
Репортаж

Як прожити 10 життів, відвідати 3 континенти та познайомитися з майже манхеттенською зіркою за один вечір

«Чи варто пропускати пару заради нього?» - подумала я, побачивши оголошення про «Манхеттенський фестиваль короткометражних фільмів». Довго не вагаючись, я попростувала на зупинку. Тупаючи ногами та потираючи холодного носа, я нарешті дочекалася тролейбуса. Було напрочуд мало людей. Нетипово для цієї пори, коли зазвичай всі офісні працівники закінчують свій робочий день та втомленими їдуть додому. Увечері в транспорті рідко можна побачити по-справжньому щасливих або задоволених людей, ну звісно ж, після 8-годинного «пекла» важко залишатися життєрадісним. Після поїздки у тролейбусі ще кілька станцій метро і я на місці.


Виходячи з підземного переходу одразу у вічі впав кінотеатр «Київ» - місце, де проходив фестиваль короткометражок. Начебто сірий та непривітний, як і решта будівель поруч, кінотеатр чимось вабить. Можливо, це колони, що підсвічуються, надають йому трохи пафосу та помпезності. Одразу розумієш, що не помилився адресою. Вистоявши невелику чергу, мені вдалося придбати квиток. Відверто, я не очікувала, що у вечір понеділка в кіно буде так мало вільних місць. Перед входом у зал мені вручили анкету для голосування. Побачивши подив та розгубленість на моєму обличчі працівник кінотеатру взявся пояснювати мені, що це за анкета, мовляв, кожен глядач має проголосувати за ту короткометражку, яка йому найбільше сподобалася та актора, який на його думку зіграв найкраще. Всі голоси будуть підраховані і надіслані до Нью-Йорка, а 5 жовтня на сайті фестивалю буде оголошено переможця. «Нічого собі, як все серйозно» - промайнуло в моїй голові, і я приємно здивована попрямувала в зал.
Зручно вмостившись у м’якому кріслі залу «Сінематика», я була готова до перегляду. Та й і решта глядачів теж. Хтось запасся попкорном, в той час як інші поглядали на сусідську перекуску, ковтаючи слину. Все. В залі запанувала ідеальна тиша, навіть не було чути дихання, а це означало, що сеанс розпочався. 10 коротких фільмів, 10 різних історій, 10 маленьких життів включав в себе манхеттенський кінофест. Були представлені кінострічки з різних країн світу: Фінляндії, Німеччини, Швейцарії, Франції, Чилі, Туреччини, Великобританії та США. Переглядаючи фільм за фільмом, історію за історією, цікаво було споглядати за реакцією залу, яка змінювалася від нестримного реготу до сліз. Це й не дивно, адже стрічки дійсно були дуже різними: від серйозних фільмів про війну та гендерну нерівність до фільмів про людську доброту та смішні життєві ситуації. Деякі короткометражки дивували своїм трагізмом, деякі – оригінальним підходом.

Після сеансу емоції людей були дуже різними, в когось на обличчі зніяковілість, хтось усміхався, а в когось бриніли сльози. Але одразу серед юрби людей виділялася дівчина з довгим закучерявленим волоссям та незвичайно красивою усмішкою. Я навіть на мить подумала, що це іноземка. «Ну не усміхаються так наші люди, не той в них менталітет» - подумала я. Підійшовши поближче я протягнула руку, щоб познайомитися з «кучерявкою Сью». Дівчина, як я і думала, радісно привіталася та представилася Томою, а після мого запитання «що ти думаєш про фестиваль» вона глибоко вдихнула та поділилася враженнями: «Мені дуже сподобався фестиваль, тому що всі роботи були якісно і професійно зняті. Буде приємно дивитися, навіть якщо ти не поділяєш якісь ідеї, які закладає автор. З точки зору мистецтва дуже якісний фестиваль. Всі короткометражки запам’яталися. Деякі було важко дивитися і я навіть плакала, а деякі були смішними і все одно викликали якусь емоцію, і це дуже круто». Тома щиро та захоплено розповідала про фест всю дорогу, поки наші шляхи не розійшлися: вона у метро, а я на тролейбус.

Хоч і думки про найкращий фільм у нас не збіглися, зрозуміло одне, що байдужим «Манхеттнський кінофестиваль короткометражного кіно» не залишив ні її, ні мене. А який фільм став найкращим за думкою глядачів, ми дізнаємось зовсім скоро. Цікаво, чия взяла.

Оцініть написане та прокоментуйте:

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
(044) 481-45-61