реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / РАЗ НА РІК МЕНЕ ТЯГНЕ ДО ЛЬВОВА
РАЗ НА РІК МЕНЕ ТЯГНЕ ДО ЛЬВОВА

РАЗ НА РІК МЕНЕ ТЯГНЕ ДО ЛЬВОВА

Світлана Привалова, Владислав Лилик
Країна мрій. Чарівне місто. Саме ці слова спадають на думку, коли згадуєш Львів. А особливо Львів під час Форуму видавців. Він збирає видавництва з усієї України, улюблених і знаних письменників, незнаних, але від того не менш хороших авторів. У ці п’ять днів, коли триває Форум, туди пакуємо валізи і ми. І нас таких немало. Щоб не сказати - до фіга.

Збираючись, варто взяти велику валізу. Не тому що доводиться брати багато речей, ні. Є стійке розуміння, що книги, котрі ти придбаєш на Форумі, доведеться кудись складати. Тому особисті речі займають у кращому випадку лише чверть валізи. А коли все необхідне вже буде зібране, одягаєш теплий одяг, бо осіння погода вже зобов’язує, і вперед.

Біля Вокзальної у Києві надривно співає молодик "Кольщик, наколи мне купола". Фактично він нас проводжає, бо потяг на першій колії. А ми від шансона їдемо до Жадана, Шкляра, Винничука, Дереша, Арєнєва, Херсонського, Вишневського. Україна - така різна. І це прекрасно.

У Львові одразу потрапляєш у суцільну метушню, що нагадує київську, тільки з іншими декораціями. Гості міста точно пам'ятатимуть, що міська влада розпочала ремонт відтинку дороги біля пам’ятника Міцкевичу. Автівкам доводиться шукати інші шляхи, а це у свою чергу, створює затори, котрі до цього у Львові не доводилось бачити.

- Ви сідайте на дев'ятий трамвай. Доїдете до вулиці Сагайдачного. А там недалечко до площі Міцкевича, - радить інтелігентний напідпитку добродій о шостій ранку.

Врешті ми вийшли на Дорошенка. Він певно його і мав на увазі. Пам'ятаєте, як вони сходяться в знаній пісні "Ой на горі та женці жнуть". Десь приблизно так.

Як не дивно, зняти апартаменти значно дешевше, ніж винаймати номер в готелі. Ще й на відміну від готелів, за меншу ціну ви отримаєте більші апартаменти й навіть маленьку плиту, котрою ви все одно не скористаєтесь. Але сам факт!

Розмістившись та привівши себе до ладу після потяга, перед тим, як вирушати на зустріч з улюбленим письменником, круглий стіл, лекцію чи просто на ярмарок за книгами, варто поїсти. Благо, Львів вас з легкістю нагодує. На ваш вибір купа місць. Це може бути або маленьке приміщення, де вас нагодують китайською локшиною чи ресторан італійської кухні. Обирайте на власний смак і гаманець!

Мандруючи містом, створюється відчуття такого-собі Вавилону. Купа людей, котрі йдуть у своїх справах. Тих, хто приїхав на Форум помітно одразу. Вони з книжками в руках чи пакетах, і вони особливо метушливі. Намагаються встигнути всюди, на відміну від звичайних львів’ян. Ще одна категорія людей – міські божевільні. Ці персонажі дають додаткові барви. Драматичні сцени, що розігрує ця публіка, мимоволі викликають посмішку і змушують далі крокувати вже з іншим настроєм.

Одне з головних місць паломництва форумчан – книжковий ярмарок біля Палацу Потоцьких та у Палаці мистецтв на Коперника. Великий двір Палацу та приміщення займають стенди видавництв та книгарень з усієї України та окремі видавництва Польщі та Білорусі.

На території Палацу особливо людяно. Численні відвідувачі намагаються приїхати в перші дні аби встигнути купити книги, котрі, зазвичай, до третього дня Форуму вже майже розкуплені. Просуватись через цю масу важко, а ще важче пробитись до стенду. Але людина, що має терпіння, зможе відвідати кожен з них.

РАЗ НА РІК МЕНЕ ТЯГНЕ ДО ЛЬВОВА


- Дайте книжку свого шефа. Ну хоч якусь. Зелененьку, там де поезії та інтерв'ю. Чи ту жовтеньку, що на поличці.

- Немає жодної, - посміхається А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гівець. - Наш видавець працює над новим матеріалом. То каже, що буде щось доповнене. Але коли? Ви підіть йому і скажіть.

Іван Малкович для нас рідний. У театрі його зустрічали якось, виставу за мотивами його творів дивилися, книжки (Ліна Костенко, Андрухович, Позаяк, Жадан, Шекспір у виконанні патріарха, Андерсон) - все це у нас є. Тому взагалі відчуття, що ми близько знайомі.

На вітання і побажання почитати щось із його творів пан Іван привітно посміхається. І ще додає, що важливо чути від хороших читачів подібні речі.

Серед відвідувачів багато знайомих облич. Тут Бенюк, там Жадан. З рюкзаком за спиною поспішає усміхнений Дереш. Оксана Караванська неспішно оглядає стенди. Мартін Содомка старанно підписує книжки. Володимир Арєнєв бажає нам добра розчерком на "Пороху із драконових кісток".

РАЗ НА РІК МЕНЕ ТЯГНЕ ДО ЛЬВОВА


Ольга Фреймут щось презентує - людей тьма. Дмитро Лазуткін стрімко перетинає хол. Олександр Бойченко читає тексти. Борис Херсонський підписує книжки.

Наталка Гуменюк та Андрій Сайчук, Данило Яневський, Костянтин Грубич. "Журналісти-журналісти",- як співає Матвійчук.

Продавці намагаються вмовити потенційних покупців. Особливо відзначаються автори книг, котрі самі продають власний продукт інтелектуальної праці. Вони намагаються вас переконати купити книгу, якщо навіть ця тема вас раніше особливо не цікавила.

Одна з небезпек ярмарку – завчасна купівля книги. Краще пройтись по всій території і визначитись, які книги найбільше сподобались, і лише потім купувати. Повірте, це надзвичайно цінна порада. Бо немає сумнішого в ці дні, ніж витратити усі кошти, а потім побачити якусь особливу книгу, і ходити кусати лікті від того, що не можеш її придбати.

РАЗ НА РІК МЕНЕ ТЯГНЕ ДО ЛЬВОВА


В останній день Форуму Палац мистецтв на Коперника так само жвавий. Але ми скучаємо, ще навіть не поїхавши. На вході біля стенду Старого Лева височіє над іншими відвідувачами молодий красень. На ньому стильно поєднано кілька відтінків сірого, майстерно зав'язаний шарф. Я принципово зазираю через плече, щоб побачити назву книжку, яку він тримає в руках. Рожева "Стильна книжка для панянки" Оксани Караванської. "Це дуже логічно, зважаючи на його метросексуальний вигляд,"- думаю собі я. Україна - вона така різна в своїх літературних, і не тільки, смаках. І це прекрасно!

РАЗ НА РІК МЕНЕ ТЯГНЕ ДО ЛЬВОВА


Беремо Вас усіх наступного разу з собою і Ви переконаєтесь на власні очі та серце!

Фото - Вікторія Гридчина.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
(044) 481-45-61