реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Невидимі відмінності української періодики
Невидимі відмінності української періодики

Невидимі відмінності української періодики

Анна Донець, 1 група, 2 курс.
публіцистика


Принципові відмінності газет та журналів навряд чи спадають на думку кожній людині, котра щоранку бере до рук безкоштовні «Вєсті» чи щотижня йде до кіоску за журналом «Країна». Але розглядаючи увесь вид «періодикосапіенс» комплексно, певні відмінності його «представників» діагностувати можна.

Перш за все – тематична об’єднаність матеріалів. Дивлячись на, скажімо, глянець «ELLE Україна» неодмінно бачиш слово головного редактора на початку, в якому Соня Забуга розповідає про топові події, навколо яких і будується номер. Переважна більшість журналістів видання надихаються цими хепенінгами, особами та тенденціями і відповідно до них шукають та розвивають теми у кожній із рубрик, але неодмінно узгоджують їх із загальною темою номеру. Трохи інша ситуація з газетами. Безперечно, якщо, відбувається щось по-істині резонансне, журналісти одразу ж візьмуться з’ясовувати першопричини та наслідки, а якщо ні, то, певне матеріали стосуватимуться різних за своєю природою подій, що випливає із переважаючої в газетах інформаційної функції. Теми світової економіки та фешн-індустрії навряд чи зустрінуться в одному номері, але швидше за все, матеріали газет виглядатимуть як окремішні острівки з короткими (чи не дуже, у випадку із щотижневиком «Дзеркало тижня») матеріалами.

Авторська думка відіграє неабияку роль при написанні матеріалів для журналів. Автори сміливо наводять приклади із власного життя, історій своїх друзів та ньюзмейкерів, тоді як для газетного формату подібні аспекти не будуть притаманними. Виняток, звісно, складають художньо-публіцистичні жанри, коли авторам дозволяють хоч трохи погратися зі словом, придумати з десяток- другий художніх деталей та авторських неологізмів, проявити свій індивідуалізм та виказати «фе» з приводу усього, що вважають не перфектним. Але такі матеріали потрібно ще пошукати, навіть літературні газети публікують їх не так часто. Журналістика все більше починає нагадувати сухий виклад фактів та подій без особливої обґрунтованості їх появи на газетній шпальті. Тому, у цьому плані журнальні номери виглядають більш комплексно, формуючи у читача певні уявлення про явища, пропущені через призму авторського бачення.

Є певна різниця і у обсязі матеріалів. Говорити однозначно про цей пункт не можна, адже різні формати періодики можуть кардинально різнитись від інших, споріднених. Все ж, на сторінках газет частіше з’являються короткі замітки, репортажі, інтерв’ю. Журнали, у зв’язку з тим, що виходять рідше, в оперативності повідомлення інформації програють, тому фокусуються на тому, що можна обговорити, розповісти, відносно незалежно від часу прочитання, тобто на інформації із довшим «терміном зберігання» та більшим обсягом, адже часу на збір та обробку інформації значно більше.

Різниця між матеріалами різних періодичних видань невидима для ока пересічної людини, ну, хіба що різниця в папері для друку допомагає відрізнити глянцеві сторінки від величезної шпальти на тонкому папері, які зазвичай перегортаєш почорнілими від фарби пучками пальців. Але навряд чи форма має вирішальне значення, коли заради по-справжньому хорошого матеріалу можна і потіснити тітоньку в метро, перегортаючи величезні сторінки «Дзеркала тижня».

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61