реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Труднощі переселення
Труднощі переселення

Труднощі переселення

Аліна Жабинська, 3 група, ІІІ курс.
Ні для кого не секрет, що велика частина людей зі Сходу, яка хотіла переїхати в інші міста – це вже зробила, але все одно залишаються ті, хто досі знаходиться у зоні конфлікту. І причин для цього – дуже багато.

Ніхто не буде спростовувати той факт, що їхнє життя дуже відрізняється від того, до якої вони звикли, особливо, якщо новим місцем проживання – стало місто Київ.

Поки ситуація в Україні не поліпшується, жителі Донбасу, зокрема велика кількість переселенців, не думають повертатися додому. А ті, хто в певний момент не виїхав, як і раніше зіштовхуються із труднощами переселення в інші міста.

Саме в столиці, люди, які покинули рідні домівки найчастіше зустрічаються з проблемою пошуку житла, так як активістів, волонтерів та й допомоги держави для того, щоб забезпечити необхідну кількість місць для проживання не достатньо.

Існує чимало прикладів сімей розділених війною. Найбільш важка ситуація у тих, чиї батьки або родичі проживають безпосередньо в самому Донецьку та області. А можливості виїхати, як і засобів для того, щоб це зробити немає.

Більшість переселенців перебралася до Києва ще влітку 2014 року, так як це був найсприятливіший час для переїзду. Однак, не всім вдалося відразу влаштуватися. Деякі з них, як і раніше перебувають у пошуках житла та роботи, що, як виявилося, зовсім не просто зробити, враховуючи постійне напруженням, як на Сході, так і у всій країні. І цілком логічно, що через відсутність одного складника – пошуки другого теж ускладнюються. Беручи до уваги той факт, що Київ далеко не найдешевше місто для прожитку.

Колишня мешканка Донецька Яна Булатнікова розповіла, що виїжджала з міста вже під час АТО, на початку червня, але тоді ще важка техніка була не задіяна. Десь були чутні постріли. Батьки ж їхали вже під час бомбардувань, в серпні, і головний акцент роблять на тому, що їм дивом вдалося виїхати і не потрапити під обстріл.

Найбільше складнощів розділені війною сім'ї зустрічають тоді, коли потрібно просто вивозити своїх батьків і родичів похилого віку. По-перше, їм важче покидати рідний дім, незважаючи на те, що кожного дня чутно, як поблизу відбуваються бойові дії. По-друге, відсутність будь-яких фінансових коштів. Якщо є певний відсоток людей, які залишилися, щоб зберегти роботу і отримувати якісь гроші, то в більшості випадків, ні зарплати, ні пенсії не виплачуються протягом 4-5 місяців. Писати заяву для того, щоб її отримати потрібно на території України. Саму на цьому етапі виникає ще один момент – це пропуски. Навіть маючи якісь кошти, щоб поїхати, потрібно відправляти заявку в інше місто і чекати 10 днів, щоб отримати дозвіл на виїзд. Мало хто наважиться покинути своє житло, яке є хоча б якимось, але укриттям. За словами Яни, ніякої допомоги в подібних випадках вже не потрібно, єдине бажання усіх – щоб все це закінчилося.

Крім того, існує багато прикладів переселенців, які виїхали до початку бойових дій, тому що це було передбачувано.

Колишній житель Донецької області Богдан Кольєв повідомив, що задовго виїхали, як правило, великі бізнесмени, які здогадувалися про такий варіант розвитку подій і, звичайно ж, хотіли зберегти свій капітал, поки не стало пізно. Але не всім це вдалося. Як і раніше, виїжджали всі, хто міг. У його родині такий же приклад, як і у більшості – він з батьками намагався умовити старше покоління залишити місце проживання, але вони рішуче сказали, що нікуди не поїдуть. Тому і його батьки залишилися разом зі своїми. Але узгодивши з родиною своє рішення, Богдан поїхав в жовтні, бо знав, що в Донецьку він не може продовжувати вчитися і опинився у Києві – закінчувати навчання в іншому ВНЗ. Більшість студентів робити так само. Хтось перевівся, інші – стали вільними слухачами.

В цілому, переселенці стали заручниками ситуації. Не в буквальному сенсі, на відміну від інших жителів, які залишилися на Сході. З проблемою переселення держава ще може допомогти. І це необхідно робити, оскільки внаслідок бойових дій багато хто залишилися без житла і даху над головою. І далеко не у всіх існувала можливість просто виїхати в інше місто і там влаштуватися. Не кожен другий має знайомих, родичів і чуйних активістів, готових прийняти незнайомих людей з Донбасу. І, очевидно, що справа не в скептично налаштованому населенні України.

Транзитні містечка, створені у Запоріжжі та інших містах України також глобально не вирішують проблем людей. Особливо, враховуючи, що більшість з них, покинувши зону АТО, вже не збираються повертатися додому. У цьому зв'язку, врегулювання питань з отриманням житла та працевлаштуванням внутрішніх мігрантів залишається на порядку денному і вимагає рішень. І головну роль в наданні допомоги вимушеним переселенцям повинні грати не волонтери, а держава.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61