реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Труднощі переселення
Труднощі переселення

Труднощі переселення

Аліна Жабинська, 3 група, ІІІ курс.
Ні для кого не секрет, що велика частина людей зі Сходу, яка хотіла переїхати в інші міста – це вже зробила, але все одно залишаються ті, хто досі знаходиться у зоні конфлікту. І причин для цього – дуже багато.

Ніхто не буде спростовувати той факт, що їхнє життя дуже відрізняється від того, до якої вони звикли, особливо, якщо новим місцем проживання – стало місто Київ.

Поки ситуація в Україні не поліпшується, жителі Донбасу, зокрема велика кількість переселенців, не думають повертатися додому. А ті, хто в певний момент не виїхав, як і раніше зіштовхуються із труднощами переселення в інші міста.

Саме в столиці, люди, які покинули рідні домівки найчастіше зустрічаються з проблемою пошуку житла, так як активістів, волонтерів та й допомоги держави для того, щоб забезпечити необхідну кількість місць для проживання не достатньо.

Існує чимало прикладів сімей розділених війною. Найбільш важка ситуація у тих, чиї батьки або родичі проживають безпосередньо в самому Донецьку та області. А можливості виїхати, як і засобів для того, щоб це зробити немає.

Більшість переселенців перебралася до Києва ще влітку 2014 року, так як це був найсприятливіший час для переїзду. Однак, не всім вдалося відразу влаштуватися. Деякі з них, як і раніше перебувають у пошуках житла та роботи, що, як виявилося, зовсім не просто зробити, враховуючи постійне напруженням, як на Сході, так і у всій країні. І цілком логічно, що через відсутність одного складника – пошуки другого теж ускладнюються. Беручи до уваги той факт, що Київ далеко не найдешевше місто для прожитку.

Колишня мешканка Донецька Яна Булатнікова розповіла, що виїжджала з міста вже під час АТО, на початку червня, але тоді ще важка техніка була не задіяна. Десь були чутні постріли. Батьки ж їхали вже під час бомбардувань, в серпні, і головний акцент роблять на тому, що їм дивом вдалося виїхати і не потрапити під обстріл.

Найбільше складнощів розділені війною сім'ї зустрічають тоді, коли потрібно просто вивозити своїх батьків і родичів похилого віку. По-перше, їм важче покидати рідний дім, незважаючи на те, що кожного дня чутно, як поблизу відбуваються бойові дії. По-друге, відсутність будь-яких фінансових коштів. Якщо є певний відсоток людей, які залишилися, щоб зберегти роботу і отримувати якісь гроші, то в більшості випадків, ні зарплати, ні пенсії не виплачуються протягом 4-5 місяців. Писати заяву для того, щоб її отримати потрібно на території України. Саму на цьому етапі виникає ще один момент – це пропуски. Навіть маючи якісь кошти, щоб поїхати, потрібно відправляти заявку в інше місто і чекати 10 днів, щоб отримати дозвіл на виїзд. Мало хто наважиться покинути своє житло, яке є хоча б якимось, але укриттям. За словами Яни, ніякої допомоги в подібних випадках вже не потрібно, єдине бажання усіх – щоб все це закінчилося.

Крім того, існує багато прикладів переселенців, які виїхали до початку бойових дій, тому що це було передбачувано.

Колишній житель Донецької області Богдан Кольєв повідомив, що задовго виїхали, як правило, великі бізнесмени, які здогадувалися про такий варіант розвитку подій і, звичайно ж, хотіли зберегти свій капітал, поки не стало пізно. Але не всім це вдалося. Як і раніше, виїжджали всі, хто міг. У його родині такий же приклад, як і у більшості – він з батьками намагався умовити старше покоління залишити місце проживання, але вони рішуче сказали, що нікуди не поїдуть. Тому і його батьки залишилися разом зі своїми. Але узгодивши з родиною своє рішення, Богдан поїхав в жовтні, бо знав, що в Донецьку він не може продовжувати вчитися і опинився у Києві – закінчувати навчання в іншому ВНЗ. Більшість студентів робити так само. Хтось перевівся, інші – стали вільними слухачами.

В цілому, переселенці стали заручниками ситуації. Не в буквальному сенсі, на відміну від інших жителів, які залишилися на Сході. З проблемою переселення держава ще може допомогти. І це необхідно робити, оскільки внаслідок бойових дій багато хто залишилися без житла і даху над головою. І далеко не у всіх існувала можливість просто виїхати в інше місто і там влаштуватися. Не кожен другий має знайомих, родичів і чуйних активістів, готових прийняти незнайомих людей з Донбасу. І, очевидно, що справа не в скептично налаштованому населенні України.

Транзитні містечка, створені у Запоріжжі та інших містах України також глобально не вирішують проблем людей. Особливо, враховуючи, що більшість з них, покинувши зону АТО, вже не збираються повертатися додому. У цьому зв'язку, врегулювання питань з отриманням житла та працевлаштуванням внутрішніх мігрантів залишається на порядку денному і вимагає рішень. І головну роль в наданні допомоги вимушеним переселенцям повинні грати не волонтери, а держава.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61