реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Як Росія Крим поневолила
Як Росія Крим поневолила

Як Росія Крим поневолила

Назар Грусевич, 3 група, ІІІ курс.
У кримінальному світі існує чимало хитрих вивертів, здатних пояснити потерпілій людині що саме вона й винна в тому що її пограбували та ще й не зрозуміє шляхетних мотивів грабунку. Злочинний світ імперій діє за схожою схемою. Переконуючи поневолені народи що це чиниться винятково в інтересах самих народів. Мовляв імперія завойовує територію не для того щоб мати з того власний зиск а задля інтересів поневолених народів. Імперія застосовує не тільки грубе насильство а й витончений обман. На службі у неї перебуває церква яка благословляє «хрестові походи» та проголошує анафеми тим на кого не вдалося напустити мануі хто стає на свідому боротьбу проти імперії.

Кожна імперія має власні рецепти наркозу й отрути для завойованих народів. Іспанські конкістадори нищили індіанців Америки під виглядом проповідування Віри Христової, англійські та французькі імперіалісти грабували азійські й африканські колонії, вдаючи що дбають про навернення їх на шлях прогресу. Не забракло винахідливості й у Росії котра наприкінці 18 століття перетворилася на одну із найбільших імперій світу.

Все починалося у 1243 році коли володимиро – суздальський князь Ярослав Всеволодович першим з давньоруських князів поїхав на поклон до хана Батия й отримав від нього ярлик з правом іменуватися першим серед князів Північно – Східної Русі. Ярославові нащадки перетворили Москву на свою столицю і привласнили титул великого князяпосунувши значення Києва на другий план. Допомагаючи золотоординським ханам збирати данину з руських земель , великі князі московські користувалися їхньою підтримкою для ослаблення князів – конкурентів і поволі привласнювали сусідні князівства. У завойованих Москвою Новгороді та Пскові з соборів поскидали дзвони, які скликали вільних громадян на віче. Ці міста навіть перебудували на московський лад, аби міцніше вкоренити московський деспотизм. Отак великі князі московські узурпували не лише владу, вибудовуючи її за монгольськими зразками , але й саме імя Русі.

А коли Золота орда луснула під власною вагою і розпалася на дрібніші ханства, Москва так захопилася «збиранням» земель, що вже мало зважала наскільки вони «руські». В середині 16 ст. цар Іван Лютий почав «збирати» золотоординські землі : загарбав Казань та Астрахань з усім Поволжжям, розколов Ногайську Орду, а озброєні купцями строганові козаки отамана Єрмака від імені «білого царя» завоювали цілий Сибір. Тоді довелося вигадувати нові технології, спрямовані на захист своїх на чужій території.

Буцім московські піддані козаки й промисловці поскаржилися цареві, що сибірські татари їх кривдять і той як зразковий правитель покарав винних, загарбавши їхню державу. Ця технологія пустила настільки міцне коріння в російській політичній культурі, що її пагони й досі проростають крізь крихкий фундамент демократії сучасної Росії.

Іван IV був першим з московських царів у котрого з явилося бажання проковтнути Крим разом із причорноморським узбережжям. Та не вийшло: надто пісним видався заселений кочовиками степ, що лежав на шляху до Чорного моря. Однак з того часу російські правителі не переставали жадати Криму, хоча аж до 1700 року Московія платила Кримському ханству данину, що свідчило про її номінальну підлеглість цій державі. А коли Катерина ІІ й справді спромоглася завоювати Крим, то багатовікову історію жадання російські ідеологи обернули на «історичне завдання»Росії здобути вихід до Чорного моря, яке так благородно подається навіть в сучасних підручниках з російської історії.

Імперські потуги Кримського ханства почали вигасати, коли Українська революція середини 17 ст. розхитала Річ Посполиту, а згодом значна частина України опинилася під зверхністю Росії. У 1683 році захлинулася остання спроба Туреччини захопити Відень і прорватися до Центральної Європи. Об єднавшись у Священну Лігу, Австрія, Венеція й Польща завдали туркам серйозного удару. Згодом приєдналася Росія. Карловицький договір 1699 року примусив османів відмовитися від деяких земель на Балканах і позбавив Кримське ханство права брати данину з Московії. Фельдмаршал Мініх у 1733 році підбивав царицю Анну Іоанівну на війну з турками й переконував знищити Кримське ханство. Росіяни залишили Крим геть сплюндрувавши його, проте завоювати не вдалося.

Українці теж тісно перепліталися із Кримом. У 16 ст. у Кафі ( сучасній Феодосії) існував український квартал з 27 – дворів . Його коштом утримувалася православна церква. Більшість їх власників були купцями. Однак здебільшого українці потрапляли до Криму як раби – ясирі. Внаслідок татарських набігів було знищено та вивезено 2,5 млн чоловік. А ще Крим став притулком для політичних емігрантів, які залишали батьківщину після Полтавської катастрофи 1709 року. Доживали віку в Криму прибічники Івана мазепита Пилипа Орлика – Ф. Мирович і Ф. Нахимовський.

Наближалася чергова війна між Росією й Туреччиною. Низький рівень вишколу й дисципліни збройних сил ханства стали причиною невдачі походу Керим Гірея. Ногайці грабували українські села й обтяжені ясирями й майном вертали до своїх домівок , не переймаючись інтересами держави. І тут Катерина ІІ вирішила підлеститися до них. Ногайським мурзам щедро роздавали гроші під виглядом компенсації за збитки , яких вони зазнали внаслідок переселення на Кубань. Ці мурзи мусили згодом навіювати проросійські настрої у Криму. Отака була схема Катиерини ІІ: незалежність Криму від Порти, укладення союзу з Росією- заступництво Росії – підпорядкування Росії. Навесні 1771 року князь Долгоруков повів свої війська на Крим. Порта здалася і зазнала великих втрат внаслідок битви Ор – Капи( Перекоп). Проте кримські татари не здалися. Вони палили свої села псували воду у криницях і витолочували поля, щоб нічого не дісталося ворогові. Вони йшли в гори і звідти нападали на росіян. Однак кримці нічого не могли вдіяти проти російських гармат та регулярної армії. Тому вони зазнали поразки у цій боротьбі. Російські представники в Криму були бездоганно ввічливі і люб язні. Вони щедро обдаровували кримських вельмож, тихцем спонукаючи їх передати фортеці Керч та Єнакіле, мовляв задля захисту Криму від Туреччини. Насправді ж володіння ними давало Росії можливість будь – коли висаджувати з моря десант. Вони підписали Кючук – Кайнарджирський мир.

Згідно з ним Кримське ханство проголошувалося незалежною державою. Росія отримала вільне мореплавство по Азовському й Чорному морях . Після укладення договору Катерина ІІ звернулася до кримських беїв і мурз із декларацією про те що великодушно віддає кримським татарам все, завойоване у Криму, щоб вони створили «саможержавне і незалежне їхнє володіння і правління».

Ісмаїл – бей Гаспринський у 1917 – 1918 робив спроби відновити кримськотатарську державу. Проте не вдалося. Комуністичному керівництву СРСР теж доводилося рахуватися з кримськотатарським національним рухом. У 1921 році було створено Кримську АРСР, в якій державними мовами визначено російську і кримськотатарську. Але національне відродження кримських татар було грубо обірване сталінським режимом , який наприкінці 1920 – 1930 –х роках репресував національну інтелігенцію, а 18 травня 1944 року усі без винятку татари зазнали страхітливої депортації. Майже п ять десятиліть кримські татари пробули на чужині . Таким був трагічний фінал російського володарювання в Криму.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61