реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Екоінтеграція: як зробити Україну чистішою
Екоінтеграція: як зробити Україну чистішою

Екоінтеграція: як зробити Україну чистішою

Олена Пащенко, 3 курс.
Майже десять відсотків української території завалені смітниками

Україна займає третє місце серед найбільш забруднених країн Європи. Щомісяця активісти організовують генеральне прибирання майже у всіх містах нашої країни. Але чи допомагає боротися із забрудненням лише прибирання?

В Україні близько 50 тисяч квадратних кілометрів - це дорівнює площі всієї Швейцарії - завалені сміттям. Більше 400 тисяч тон відходів мертвим вантажем лежать на полігонах, які займають 7% території країни. І кількість звалищ постійно зростає.

Офіційно, на сьогоднішній день, в Україні налічується більше 6500 сміттєвих полігонів, в той час, як, згідно з нормами Європейського союзу, їх повинно бути не більше 500. Хімічні, побутові та інші відходи несуть загрозу як природі країни, так і життю українців. Зокрема, в результаті гниття того сміття, що залишається в землі, утворюється небезпечний газ радон, який важко виявити, тому що він не має кольору і запаху. Але цей газ отруйний, та ще й радіоактивний. Крім того, при розкладанні відходів на звалищах, отруйні речовини потрапляють і в ґрунтові води, це впливає на якість питної води.

Смітити - дорого

У Європі цю проблему вирішують утилізацією. Приблизно 70% сміття йде на переробку, після якої європейці отримують з відходів цінну сировину, придатну для використання в різних сферах промисловості. А те, що переробити не можна, спалюють, одержуючи електрику і теплову енергію. Передовою державою в Європі з цього питання вже багато років залишається Швейцарія - лідер за кількістю переробки побутових відходів. Все тому, що населення цієї країни сортує все, що тільки можна. Як правило, вдома у швейцарців є не менше п'яти різних ємностей - для скла, паперу, одягу, батарейок, пластика ... У свою чергу, влада бере на себе зобов'язання по переробці сировини, що поставляється. Друге життя в цій країні отримують 95% скла, 70% паперу і майже 80% пластикових виробів.

Втім, є в Швейцарії і «програма для ледачих»: якщо самому сортувати сміття не хочеться, можна збирати його в спеціальні пакети, які продаються в будь-якому магазині. Ціна такого пакету - близько 50 грн. А гроші за нього перераховуються компаніям, що займаються подальшим сортуванням і переробкою відходів. Якщо ж невідсортоване сміття буде викинуто в звичайному пакеті, недбайливому швейцарцю «впаяють» штраф - 10 тисяч франків (майже 250 тисяч гривень). Крім того, за забруднення вулиць швейцарці можуть віддати близько 6 тисяч франків (приблизно 150 тисяч гривень).

Ще далі в питанні необхідності сортування сміття пішла Бельгія. Тут спеціальні інспектори «сміттєвої поліції» не гидують перевіряти пакети з побутовими відходами та, якщо знаходять помилку в сортуванні, власнику сміття залишають попередження. За повторне порушення бельгійцям загрожує штраф у розмірі близько 700 євро. Цікаво, що в Бельгії, крім поділу побутових відходів на скло, пластик, папір та інші, окремо викидається навіть використане рослинне масло. Якщо таке виявиться в «загальному» смітті, порушнику може загрожувати штраф до 62 тис. євро.

До слова, у Німеччині теж працюють «сміттєві детективи», які слідкують за чистотою в громадських місцях. В результаті, викинутий на вулиці недопалок, обгортковий папір або пляшка може коштувати порушникові 20 євро. Близько 40 євро штрафу заплатить той, хто викине використану жувальну гумку, яблучний огризок або інші залишки їжі. А штраф за викидання на вулицю старих меблів, відео- та аудіотехніки варіюється від 150 до 600 євро ...

Українські реалії

Втім, стверджувати, що в Україні зовсім немає підприємств з переробки твердих побутових відходів, не можна. «GreenStep» у Харкові, «Оболонь» в Кіровоградській області, «Lion Recycling» у Дніпропетровську, завод «Слов'яни» в Чернігівській області та інші займаються утилізацією пластика. Скло можна переробляти на заводі «Утиліта», паперові відходи - на Обухівському і Коростишівському картонно-паперових заводах. Ці потужності могли б успішно давати сміттю друге життя, але у них просто немає ... сировини.

Проблема в тому, що українці просто не навчені сортувати сміття. У той час, коли в Європі до системи поділу відходів привчають з дошкільного віку (для цього створюються спеціальні мультфільми для дітей, в яких розповідають про сортування сміття і про важливість цього для природи), в Україні з майже 30 тисяч населених пунктів тільки в 496 впроваджується роздільний збір побутових відходів. Крім того, за інформацією Міністерства регіонального будівництва та житлово-комунального господарства України, в 16 населених пунктах країни працює 21 сміттєсортувальна лінія, з яких шість - у Києві, ще в 14-ти подібні комплекси тільки будуються.

Згідно статті 20 закону України «Про місцеві державні адміністрації», саме місцеві органи влади відповідають за організацію поділу сміття як вторинної сировини. Однак, враховуючи вищесказане, серйозно до цього обов'язку ставляться далеко не всі: навіть не в усіх мікрорайонах столиці та інших великих містах є контейнери для сортування сміття.

На думку активістки громадського руху «ЕкоДніпро» Любові Колосовської, допомогти місцевій владі стимулювати українців правильно збирати і сортувати сміття, а також самостійно здавати його в спеціальні пункти прийому, допоміг би механізм заставної вартості товарів, який широко використовується в Європі. «Цей механізм діє так: коли людина купує тару з будь-чим, наприклад, з яким-небудь напоєм, він платить на 25-30% дорожче. Тобто, платить і за напій, і за пляшку, яку потім може вигідно здати в пункт прийому », - розповіла вона.

Втім, навіть за наявності підприємств з утилізації вторинної сировини, переробка відходів в Україні зовсім не популярна, оскільки економічно не вигідна - набагато простіше і дешевше вивезти сміття на звалище. Наприклад, в один контейнер на кубометр поміщається приблизно 20-30 кг корисного пластика. Якщо його впорядкувати, то продати заводу-переробнику можна, в середньому, по 3 грн / кг. Тобто, на одному контейнері можна заробити приблизно 60-90 гривень. Але якщо відняти від цієї цифри витрати на паливо (привезти на базу, відвести продати), електрика для лінії сортування, оплату співробітникам - маржа виходить дуже незначною. У той же час, тариф на розміщення відходів на полігоні дорівнює, в середньому, близько 40 гривень за тонну.
Враховуючи, що ціни на ринку вторсировини постійно змінюються, більшість перевізників сміття навіть не намагаються розрахувати на можливий прибуток і не бачать сенсу перейматися переробкою - просто везуть відходи на звалище. Причиною тому - тісний корупційна зв'язок «сміттярів» з міською владою, вважають екологи. «Такі компанії, найчастіше, є комунальними, тобто, існують за рахунок коштів з бюджету. І в їх інтересах не тільки не займатися будівництвом ліній сортування, але й не пускати на цей ринок приватні, навіть світові компанії, що професійно займаються переробкою відходів », - розповів один з лідерів Асоціації зелених України Ярослав Задесенець.

До слова, у Європі розмістити сміття на полігоні коштує в рази дорожче, ніж в Україні. Наприклад, у Великобританії вартість розміщення тони відходів на звалищі дорівнює 102 фунтам (близько 3500 гривень). «Якщо ми хочемо досягти такої ж системи управління відходами, то вартість поховання в Україні має зрости в рази», - вважають представники дніпропетровського полігону «Правобережний».

Що стосується використання сміття у вигляді альтернативного палива, то цей спосіб майже не практикується в Україні. «У нас є тільки один практичний приклад вторинного використання сміття - Рівненський цементний завод, що використовує побутові відходи міста для заміщення вугілля», - розповів начальник управління благоустрою територій та комунального обслуговування Мінрегіону Максим Барінов.

На його думку, цей приклад слід використовувати і в інших регіонах країни, це дозволить позбутися вугільної та газової залежності. Однак для вирішення цієї проблеми необхідно участь не тільки влади, а й бізнесу, який міг би модернізувати свої підприємства і використовувати сміття замість палива.

Почати з себе

А поки держава і бізнес тільки намагаються знайти точки зіткнення в темі сортування та переробки сміття, українці беруть ініціативу в свої руки. Все частіше вони замінюють целофанові пакети - паперовими, пластикові пляшки - скляними, паперові документи - електронними.

Наприклад, українські музиканти вже сказали «ні» паперовим квиткам. Вони підрахували, що для друку квитків на бланках йде приблизно 29 грам дерева. Це означає, що для їх виробництва, на одні лише київські концерти, витрачається більше 500 кг дерева щомісяця. В результаті, разом з одним із сервісів продажу квитків, представники шоу-бізнесу оголосили бойкот нераціональному використанню паперу, надаючи перевагу електронним квиткам. «Вже зараз 71% відвідувачів концертів користуються електронними квитками, - розповів співвласник Concert.ua Дмитро Феліксов. - Решта - замовлення кур'єрської доставки і продаж у касі. До цієї цифри ми прийшли за 2,5 року. Електронні квитки приймаються на всіх концертах у Києві і практично на всіх концертах в інших містах. Це не майбутнє, а вже теперішнє».

Свій внесок у екологічне майбутнє країни робить і президент екологічної організації «Let's Do it, Ukraine» Юлія Мархель, яка вже півроку не використовує пластик і целофан. Дівчина розповідає, що замінює полімерні речовини тривалого розкладання паперовими аналогами. «Вже півроку борюся з цим. Молоко купую в паперових пакетах, а воду в пластикових пляшках не купую взагалі. Крім того, замість пластикових одноразових стаканчиків ми купуємо паперові. Якщо йду кудись купити собі обід, то беру з собою тару, щоб не брати ті пластикові упаковки, які зазвичай пропонують », - розповідає вона.

За словами активістки, звикнути до цього важко, але «якщо ми вже боремося за екологію, треба починати з себе».
Олена Пащенко

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61