реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Екоінтеграція: як зробити Україну чистішою
Екоінтеграція: як зробити Україну чистішою

Екоінтеграція: як зробити Україну чистішою

Олена Пащенко, 3 курс.
Майже десять відсотків української території завалені смітниками

Україна займає третє місце серед найбільш забруднених країн Європи. Щомісяця активісти організовують генеральне прибирання майже у всіх містах нашої країни. Але чи допомагає боротися із забрудненням лише прибирання?

В Україні близько 50 тисяч квадратних кілометрів - це дорівнює площі всієї Швейцарії - завалені сміттям. Більше 400 тисяч тон відходів мертвим вантажем лежать на полігонах, які займають 7% території країни. І кількість звалищ постійно зростає.

Офіційно, на сьогоднішній день, в Україні налічується більше 6500 сміттєвих полігонів, в той час, як, згідно з нормами Європейського союзу, їх повинно бути не більше 500. Хімічні, побутові та інші відходи несуть загрозу як природі країни, так і життю українців. Зокрема, в результаті гниття того сміття, що залишається в землі, утворюється небезпечний газ радон, який важко виявити, тому що він не має кольору і запаху. Але цей газ отруйний, та ще й радіоактивний. Крім того, при розкладанні відходів на звалищах, отруйні речовини потрапляють і в ґрунтові води, це впливає на якість питної води.

Смітити - дорого

У Європі цю проблему вирішують утилізацією. Приблизно 70% сміття йде на переробку, після якої європейці отримують з відходів цінну сировину, придатну для використання в різних сферах промисловості. А те, що переробити не можна, спалюють, одержуючи електрику і теплову енергію. Передовою державою в Європі з цього питання вже багато років залишається Швейцарія - лідер за кількістю переробки побутових відходів. Все тому, що населення цієї країни сортує все, що тільки можна. Як правило, вдома у швейцарців є не менше п'яти різних ємностей - для скла, паперу, одягу, батарейок, пластика ... У свою чергу, влада бере на себе зобов'язання по переробці сировини, що поставляється. Друге життя в цій країні отримують 95% скла, 70% паперу і майже 80% пластикових виробів.

Втім, є в Швейцарії і «програма для ледачих»: якщо самому сортувати сміття не хочеться, можна збирати його в спеціальні пакети, які продаються в будь-якому магазині. Ціна такого пакету - близько 50 грн. А гроші за нього перераховуються компаніям, що займаються подальшим сортуванням і переробкою відходів. Якщо ж невідсортоване сміття буде викинуто в звичайному пакеті, недбайливому швейцарцю «впаяють» штраф - 10 тисяч франків (майже 250 тисяч гривень). Крім того, за забруднення вулиць швейцарці можуть віддати близько 6 тисяч франків (приблизно 150 тисяч гривень).

Ще далі в питанні необхідності сортування сміття пішла Бельгія. Тут спеціальні інспектори «сміттєвої поліції» не гидують перевіряти пакети з побутовими відходами та, якщо знаходять помилку в сортуванні, власнику сміття залишають попередження. За повторне порушення бельгійцям загрожує штраф у розмірі близько 700 євро. Цікаво, що в Бельгії, крім поділу побутових відходів на скло, пластик, папір та інші, окремо викидається навіть використане рослинне масло. Якщо таке виявиться в «загальному» смітті, порушнику може загрожувати штраф до 62 тис. євро.

До слова, у Німеччині теж працюють «сміттєві детективи», які слідкують за чистотою в громадських місцях. В результаті, викинутий на вулиці недопалок, обгортковий папір або пляшка може коштувати порушникові 20 євро. Близько 40 євро штрафу заплатить той, хто викине використану жувальну гумку, яблучний огризок або інші залишки їжі. А штраф за викидання на вулицю старих меблів, відео- та аудіотехніки варіюється від 150 до 600 євро ...

Українські реалії

Втім, стверджувати, що в Україні зовсім немає підприємств з переробки твердих побутових відходів, не можна. «GreenStep» у Харкові, «Оболонь» в Кіровоградській області, «Lion Recycling» у Дніпропетровську, завод «Слов'яни» в Чернігівській області та інші займаються утилізацією пластика. Скло можна переробляти на заводі «Утиліта», паперові відходи - на Обухівському і Коростишівському картонно-паперових заводах. Ці потужності могли б успішно давати сміттю друге життя, але у них просто немає ... сировини.

Проблема в тому, що українці просто не навчені сортувати сміття. У той час, коли в Європі до системи поділу відходів привчають з дошкільного віку (для цього створюються спеціальні мультфільми для дітей, в яких розповідають про сортування сміття і про важливість цього для природи), в Україні з майже 30 тисяч населених пунктів тільки в 496 впроваджується роздільний збір побутових відходів. Крім того, за інформацією Міністерства регіонального будівництва та житлово-комунального господарства України, в 16 населених пунктах країни працює 21 сміттєсортувальна лінія, з яких шість - у Києві, ще в 14-ти подібні комплекси тільки будуються.

Згідно статті 20 закону України «Про місцеві державні адміністрації», саме місцеві органи влади відповідають за організацію поділу сміття як вторинної сировини. Однак, враховуючи вищесказане, серйозно до цього обов'язку ставляться далеко не всі: навіть не в усіх мікрорайонах столиці та інших великих містах є контейнери для сортування сміття.

На думку активістки громадського руху «ЕкоДніпро» Любові Колосовської, допомогти місцевій владі стимулювати українців правильно збирати і сортувати сміття, а також самостійно здавати його в спеціальні пункти прийому, допоміг би механізм заставної вартості товарів, який широко використовується в Європі. «Цей механізм діє так: коли людина купує тару з будь-чим, наприклад, з яким-небудь напоєм, він платить на 25-30% дорожче. Тобто, платить і за напій, і за пляшку, яку потім може вигідно здати в пункт прийому », - розповіла вона.

Втім, навіть за наявності підприємств з утилізації вторинної сировини, переробка відходів в Україні зовсім не популярна, оскільки економічно не вигідна - набагато простіше і дешевше вивезти сміття на звалище. Наприклад, в один контейнер на кубометр поміщається приблизно 20-30 кг корисного пластика. Якщо його впорядкувати, то продати заводу-переробнику можна, в середньому, по 3 грн / кг. Тобто, на одному контейнері можна заробити приблизно 60-90 гривень. Але якщо відняти від цієї цифри витрати на паливо (привезти на базу, відвести продати), електрика для лінії сортування, оплату співробітникам - маржа виходить дуже незначною. У той же час, тариф на розміщення відходів на полігоні дорівнює, в середньому, близько 40 гривень за тонну.
Враховуючи, що ціни на ринку вторсировини постійно змінюються, більшість перевізників сміття навіть не намагаються розрахувати на можливий прибуток і не бачать сенсу перейматися переробкою - просто везуть відходи на звалище. Причиною тому - тісний корупційна зв'язок «сміттярів» з міською владою, вважають екологи. «Такі компанії, найчастіше, є комунальними, тобто, існують за рахунок коштів з бюджету. І в їх інтересах не тільки не займатися будівництвом ліній сортування, але й не пускати на цей ринок приватні, навіть світові компанії, що професійно займаються переробкою відходів », - розповів один з лідерів Асоціації зелених України Ярослав Задесенець.

До слова, у Європі розмістити сміття на полігоні коштує в рази дорожче, ніж в Україні. Наприклад, у Великобританії вартість розміщення тони відходів на звалищі дорівнює 102 фунтам (близько 3500 гривень). «Якщо ми хочемо досягти такої ж системи управління відходами, то вартість поховання в Україні має зрости в рази», - вважають представники дніпропетровського полігону «Правобережний».

Що стосується використання сміття у вигляді альтернативного палива, то цей спосіб майже не практикується в Україні. «У нас є тільки один практичний приклад вторинного використання сміття - Рівненський цементний завод, що використовує побутові відходи міста для заміщення вугілля», - розповів начальник управління благоустрою територій та комунального обслуговування Мінрегіону Максим Барінов.

На його думку, цей приклад слід використовувати і в інших регіонах країни, це дозволить позбутися вугільної та газової залежності. Однак для вирішення цієї проблеми необхідно участь не тільки влади, а й бізнесу, який міг би модернізувати свої підприємства і використовувати сміття замість палива.

Почати з себе

А поки держава і бізнес тільки намагаються знайти точки зіткнення в темі сортування та переробки сміття, українці беруть ініціативу в свої руки. Все частіше вони замінюють целофанові пакети - паперовими, пластикові пляшки - скляними, паперові документи - електронними.

Наприклад, українські музиканти вже сказали «ні» паперовим квиткам. Вони підрахували, що для друку квитків на бланках йде приблизно 29 грам дерева. Це означає, що для їх виробництва, на одні лише київські концерти, витрачається більше 500 кг дерева щомісяця. В результаті, разом з одним із сервісів продажу квитків, представники шоу-бізнесу оголосили бойкот нераціональному використанню паперу, надаючи перевагу електронним квиткам. «Вже зараз 71% відвідувачів концертів користуються електронними квитками, - розповів співвласник Concert.ua Дмитро Феліксов. - Решта - замовлення кур'єрської доставки і продаж у касі. До цієї цифри ми прийшли за 2,5 року. Електронні квитки приймаються на всіх концертах у Києві і практично на всіх концертах в інших містах. Це не майбутнє, а вже теперішнє».

Свій внесок у екологічне майбутнє країни робить і президент екологічної організації «Let's Do it, Ukraine» Юлія Мархель, яка вже півроку не використовує пластик і целофан. Дівчина розповідає, що замінює полімерні речовини тривалого розкладання паперовими аналогами. «Вже півроку борюся з цим. Молоко купую в паперових пакетах, а воду в пластикових пляшках не купую взагалі. Крім того, замість пластикових одноразових стаканчиків ми купуємо паперові. Якщо йду кудись купити собі обід, то беру з собою тару, щоб не брати ті пластикові упаковки, які зазвичай пропонують », - розповідає вона.

За словами активістки, звикнути до цього важко, але «якщо ми вже боремося за екологію, треба починати з себе».
Олена Пащенко

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61