реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «Півострів страху» - рецензія
«Півострів страху» - рецензія

«Півострів страху» - рецензія

Інна Косинська, 4 група, 3 курс.
«Хоча на нашій землі встановився мир, однак ще залишилися покидьки, які хочуть хаосу, безладу та війни. Вони живуть серед нас, ходять з нами в ті ж самі магазини, їздять з нами в одному транспорті. Можливо, ви знаєте людей, які були проти повернення Криму до складу Російської Федерації або брали участь у регіональному Майдані. Про таких особистостей слід негайно повідомити ФСБ…», - ці слова з листівок, які російські окупанти розклеювали на житлових будинках у Криму, вміщені на одній зі сторінок книги «Півострів страху: хроніка окупації і порушення прав людини в Криму». Вони яскраво демонструють атмосферу, яка панує на півострові - атмосферу страху, підступності та незахищеності.

Цьому й присвячена книга українських правозахисників. До авторського колективу увійшли: Сергій Заєць (Регіональний центр з прав людини), Олександра Матвійчук (Центр громадянських свобод), Тетяна Печончик (Центр інформації з прав людини), Дар’я Свиридова (Українська Гельсінська спілка з прав людини), Ольга Скрипник (Центр громадянської просвіти «Альменда»).

Публікація презентує аналіз порушень міжнародного права російськими військами на тимчасово окупованій території Криму з лютого 2014 до березня 2015 року, оцінки цих подій міжнародними органами та документальні дані про порушення прав людини.

Книга поділена на 4 логічні частини. У першій частині розгортається хроніка захоплення Російською Федерацією території Кримського півострова. «Активна стадія окупації» - так автори визначають цей період.

Частина друга присвячена юридичним аспектам «кримського питання» і містить добірку звітів про міжнародно-правовий аспект окупації АРК та Севастополя.

Третя - про наслідки окупації. Ключове слово цієї частини, яке майоріє над нею, як вітрило - «переслідування».

«Рік потому: основні порушення прав людини в Криму» - назва останньої частини, в якій розповідається про жертв окупаційного режиму через неправомірні дії російської влади.

Не дарма у вступі попереджають, що публікація розрахована на представників правозахисних організацій, дипломатичних місій та державних органів влади. Описані в ній факти, наведені для того, щоб у подальшому вони спонукали до вирішення нагальних питань, до розслідування тих злочинів, винуватці яких досі залишились безкарними, тобто - для привернення особливої уваги до цих подій. Кожен аспект порушення прав людини заслуговує на окремий розгляд.

Це дійсно не художня книга, яка припаде до смаку будь-якому читачеві. Навряд чи її захочеться почитати на дозвіллі, щоб розслабитися, проте її точно треба прочитати, якщо є бажання знати правду.

Вона написана зрозумілою мовою, без використання незнайомих термінів. Автори пишуть відверто, долучаючи всебічні спостереження, документи, докази свідків, інтерв’ю. Не виникає питань щодо достовірності фактів, оскільки всі наведені у ній дані на порядку денному.

Читаючи книгу, перед очима вимальовуються кадри, які щодня показують у новинах: несанкціоновані мітинги, провокації, захоплення «зеленими чоловічками» воєнних об’єктів та адміністративних будівель, низка викрадень кримських активістів, примусове громадянство жителів Криму, тиск на українські ЗМІ, на релігію, інформаційна пропаганда…

Існує велика ймовірність, що книга матиме продовження, бо події, описані на її сторінках, досі тривають і ще не мають свого «хеппі енду», а деякі - вже втратили свою актуальність. Зокрема, довідка про кримськотатарський канал АТР. На папері він усе ще функціонує і його подальша доля залишається під питанням. Але сьогодення вже відповіло на це запитання, і водночас поставило багато інших.

Це книга, факти якої повинна містити історія України, яку викладають у школах, університетах. Часи козаків, які боролися за незалежність і свободу свого народу, давно минули, але ж ми не дозволяємо собі забути про них. Тому не слід забувати і про тих, хто боровся і продовжує боротьбу проти російської військової інтервенції, і про те, якою насправді є наша правда.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61