реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «Півострів страху» - рецензія
«Півострів страху» - рецензія

«Півострів страху» - рецензія

Інна Косинська, 4 група, 3 курс.
«Хоча на нашій землі встановився мир, однак ще залишилися покидьки, які хочуть хаосу, безладу та війни. Вони живуть серед нас, ходять з нами в ті ж самі магазини, їздять з нами в одному транспорті. Можливо, ви знаєте людей, які були проти повернення Криму до складу Російської Федерації або брали участь у регіональному Майдані. Про таких особистостей слід негайно повідомити ФСБ…», - ці слова з листівок, які російські окупанти розклеювали на житлових будинках у Криму, вміщені на одній зі сторінок книги «Півострів страху: хроніка окупації і порушення прав людини в Криму». Вони яскраво демонструють атмосферу, яка панує на півострові - атмосферу страху, підступності та незахищеності.

Цьому й присвячена книга українських правозахисників. До авторського колективу увійшли: Сергій Заєць (Регіональний центр з прав людини), Олександра Матвійчук (Центр громадянських свобод), Тетяна Печончик (Центр інформації з прав людини), Дар’я Свиридова (Українська Гельсінська спілка з прав людини), Ольга Скрипник (Центр громадянської просвіти «Альменда»).

Публікація презентує аналіз порушень міжнародного права російськими військами на тимчасово окупованій території Криму з лютого 2014 до березня 2015 року, оцінки цих подій міжнародними органами та документальні дані про порушення прав людини.

Книга поділена на 4 логічні частини. У першій частині розгортається хроніка захоплення Російською Федерацією території Кримського півострова. «Активна стадія окупації» - так автори визначають цей період.

Частина друга присвячена юридичним аспектам «кримського питання» і містить добірку звітів про міжнародно-правовий аспект окупації АРК та Севастополя.

Третя - про наслідки окупації. Ключове слово цієї частини, яке майоріє над нею, як вітрило - «переслідування».

«Рік потому: основні порушення прав людини в Криму» - назва останньої частини, в якій розповідається про жертв окупаційного режиму через неправомірні дії російської влади.

Не дарма у вступі попереджають, що публікація розрахована на представників правозахисних організацій, дипломатичних місій та державних органів влади. Описані в ній факти, наведені для того, щоб у подальшому вони спонукали до вирішення нагальних питань, до розслідування тих злочинів, винуватці яких досі залишились безкарними, тобто - для привернення особливої уваги до цих подій. Кожен аспект порушення прав людини заслуговує на окремий розгляд.

Це дійсно не художня книга, яка припаде до смаку будь-якому читачеві. Навряд чи її захочеться почитати на дозвіллі, щоб розслабитися, проте її точно треба прочитати, якщо є бажання знати правду.

Вона написана зрозумілою мовою, без використання незнайомих термінів. Автори пишуть відверто, долучаючи всебічні спостереження, документи, докази свідків, інтерв’ю. Не виникає питань щодо достовірності фактів, оскільки всі наведені у ній дані на порядку денному.

Читаючи книгу, перед очима вимальовуються кадри, які щодня показують у новинах: несанкціоновані мітинги, провокації, захоплення «зеленими чоловічками» воєнних об’єктів та адміністративних будівель, низка викрадень кримських активістів, примусове громадянство жителів Криму, тиск на українські ЗМІ, на релігію, інформаційна пропаганда…

Існує велика ймовірність, що книга матиме продовження, бо події, описані на її сторінках, досі тривають і ще не мають свого «хеппі енду», а деякі - вже втратили свою актуальність. Зокрема, довідка про кримськотатарський канал АТР. На папері він усе ще функціонує і його подальша доля залишається під питанням. Але сьогодення вже відповіло на це запитання, і водночас поставило багато інших.

Це книга, факти якої повинна містити історія України, яку викладають у школах, університетах. Часи козаків, які боролися за незалежність і свободу свого народу, давно минули, але ж ми не дозволяємо собі забути про них. Тому не слід забувати і про тих, хто боровся і продовжує боротьбу проти російської військової інтервенції, і про те, якою насправді є наша правда.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61