реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / «Хвороба» нашого часу»
«Хвороба» нашого часу»

«Хвороба» нашого часу»

Інна Косинська, 4 група, 3 курс.
Останнім часом, молоді українські спеціалісти емігрують за кордон. Як це позначається на економіці України та що з цим робити?

Еміграція – головна тенденція на вітчизняному ринку праці або про що кажуть цифри?

У радянські часи люди рідко виїжджали на заробітки за кордон. Більшість, після отримання диплому, залишалась працювати за місцем проживання. Останнім часом, згідно з даними соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України, в порівнянні з останніми 20 роками «скоріше задоволених» своєю роботою більше, ніж раніше (для порівняння у 1994 – 26, 6%, у 2013 – 34, 7%). Це і зрозуміло, оскільки науково-технічний процес не стоїть на місці, умови праці вдосконалюються. Проте «скоріше незадоволених» теж більше (1994 – 21, 0%, 2013 – 26, 1%), а «цілком задоволених» своєю роботою менше (1994 - 7, 1%, 2013 – 5, 0%). Тому все більшає кількість тих, хто залишає домівку і їде шукати кращого життя деінде.

Сьогодні, окрім активної трудової міграції в межах однієї країни, спостерігається і трудова еміграція населення. Роботодавці б’ють на сполох, мовляв, українські мізки «витікають» за кордон (наприклад, з 1996 по 2011 роки Україну покинули майже 1700 вчених. Такими є офіційні дані Державної служби статистики).

Але які умови для «світлих» голів створено в країні, щоб вони залишались тут: стабільні високі зарплати, відсутність криз? А рівень безробіття в Україні? За даними Держстату станом на 1 березня 2015 року кількість зареєстрованих безробітних становила 523,1 тис. осіб (без урахування тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим і Севастополя). Для порівняння лише в грудні 2014 року в Державній службі зайнятості було зареєстровано 512,2 тис. безробітних, з них 408,4 тис. осіб отримували допомогу по безробіттю. Тобто показники ніяк не йдуть на спад, а навіть навпаки.
Головні «мізки», на які покладає надію сьогоднішня економіка, - молодь та переважно саме вона і їде за кордон: хтось на певний час - на навчання чи тимчасові заробітки, інші - щоб там і залишитись.

Роль освіти у формуванні ринку праці

За даними аналітичного центру CEDOS, у 2014 році за кордоном навчалися понад 40 тисяч українських студентів. За останні три роки кількість таких студентів зросла на 6 тисяч. Найбільш популярна серед студентів Польща, а також Чехія, США, Німеччина, Італія та Канада.

«Хвороба» нашого часу»

Джерело: CEDOS

Виконавчий директор аналітичного центру CEDOS Єгор Стадний у інтерв’ю для «Радіо Свобода» розповів, що вчитися за кордоном сьогодні – це світова тенденція. За його словами, головна мотивація - пошук кращої освіти і вищого рівня життя.

«Це тектонічний процес. Якраз найініціативніший прошарок населення, який є конче необхідним для перетворень у країні, шукає ліпшого життя деінде. Україна ж на світовому ринку освіти поки не конкурентноздатна», – говорить Єгор Стадний.

Очевидно, що освіта впливає на стан економіки в цілому. На початку травня Організація економічної співпраці та розвитку оприлюднила доповідь під назвою «Загальні базові знання: що країни можуть отримати», у якій йдеться про пряму залежність якості освіти та економічного розвитку держав. У доповіді наголошується, що ті країни, які зосереджені на реформах системи освіти, як наприклад поліпшенню рівня викладання предметів - отримають у майбутньому значні переваги у плані зростання добробуту та економічного піднесення. Україна за якістю освіти посідає 38 місце з 76.

Студентка Анастасія Киричок, яка цьогоріч поїхала на навчання до Польщі, розповідає, що головною мотивацією їхати на навчання за кордон стало бажання здобути нові знання: «Мотивацією для мене було пожити в іншій країні, вивчити мову та повчитися в дещо іншій системі навчання, яка, проте, некардинально відрізняється від нашої. Подобається налагодженість системи, прозорість оцінювання». Проте на її думку, не для всіх освіта є головних рушієм: «Більшість студентів їде за кордон не стільки в пошуках освіти, як у пошуках якихось гарантій, які Україна, з огляду на сьогоднішню ситуацію, дати не може. Кого не зустріну в Польщі, - вони вже потенційні іммігранти, одиниці повернуться. Я би сказала, що при виборі навчання за кордоном, головну роль відіграє не стільки якість освіти, скільки економічний фактор».

Ще одним фактором, який спонукає молодь їхати на навчання за кордон, на думку Єгора Стадного, є корупція: «Попри антикорупційний ефект від ЗНО у нас все ще є хабарі на сесіях, при вступі на магістратуру, при творчих конкурсах. Часто це основний мотив для батьків і студентів... Антикорупційні дії стануть рушієм зростання якості освіти – а це дозволить змінити ситуацію з еміграцією на нашу користь. Та це вже питання років» - підсумовує він.

Еміграція для економіки добре чи погано?

Головна загроза для країни, яку несе еміграція, – втрата людського капіталу. Традиційно, виїзд кваліфікованої робочої сили за кордон вважається проблемою країн, які розвиваються. Це призводить до того, що такі країни програють у конкуренції за кадри більш розвиненим державам.
Разом з тим, еміграція «мізків» призводить до деградації людського капіталу та економіки країни загалом. Кожне наступне покоління змушене вчитися у людей з нижчою кваліфікацією. Як результат - зниження продуктивності праці, низька конкурентоспроможність, економіка замикається на виробництві товарів з низькою доданою вартістю.

На перший погляд позитивна риса - зароблені кошти заробітчани повертають і здебільшого в економіки своїх батьківщин, підтримуючи своїх рідних та близьких (за даними НБУ, 2014 року через фінансово-банківську систему надійшло 3,885 мільярди доларів США (в еквіваленті), які українці переказали з-за кордону). Але це не можна назвати безперечним плюсом еміграції.

Фінансовий аналітик Роман Педченко вважає, що еміграція для економіки України має швидше негативний ефект: «Потрібно розуміти скільки грошей повертається назад і скільки грошей наші заробітчани могли б заробити на Батьківщині. Створити всі умови, щоб люди працювали на території України - значно вигідніше, ніж отримувати перекази, у вигляді їхніх заробітних плат. Якби держава могла забезпечити робочі місця і відповідні високі зарплати для зайнятості людей на території України, ми би мали вищий рівень ВВП і створили б надлишкову вартість в середині країни, могли б відразу продати продукт на експорт та залучити валютну експортну виручку. Таким чином, у нас був би заробіток у вигляді прибутку для України, а не у вигляді дотацій від заробітчан. Але сьогодні ми працюємо на чужу економіку».

Та є певні позитивні наслідки еміграції. Працевлаштування громадян із третіх країн дозволяє зменшити дефіцит робітників у багатьох галузях.

Країни-донори можуть розвиватися за рахунок використання своїх кваліфікованих людських ресурсів за кордоном. Емігрувавши в більш розвинені країни, українські професіонали сприяють залученню нових більш ефективних технологій, ідей, інвестицій у вітчизняне виробництво. Навчання українських студентів за кордоном підвищує їх кваліфікацію, що інтегрує Україну у світове науково-технічне та освітнє співтовариство.

Окрім того, повернувшись, вони можуть розпочати власну справу, створивши робочі місця для інших, що приносить користь не лише окремій людині, а й економіці країни загалом.

Головне при цьому, щоб вони повертались.

Полетів, але обіцяв повернутися?

Еміграцію кваліфікованих кадрів зупинити неможливо, але можна сприяти їх поверненню. Експерти неодноразово наголошували на тому, що для цього потрібно створювати певні умови.

Перш за все, держава повинна орієнтуватися на повернення молодих емігрантів, ніж тих, хто вже асимілювався в іншій країні. Звісно, є приклад, який свого часу застосовувала Вірменія, - повертати цих людей цілеспрямовано. Але краще створити стабільні та сприятливі умови для їх повернення. Покращення умов праці, надання соціального захисту, створення робочих місць, «відкриття» кордонів, тобто безвізовий режим, сприятимуть поверненню емігрантів, поліпшенню стану ринку праці та розвитку економіки.

Мине немало часу доки це питання нормується. Як відомо, хворобі легше запобігти, ніж лікувати її. Радує лише те, що вона ще не сягла останньої стадії…

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61