реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Нерозказана історія Соні Кошкіної. Рецензія на книгу.
Нерозказана історія Соні Кошкіної. Рецензія на книгу.

Нерозказана історія Соні Кошкіної. Рецензія на книгу.

Людмила Гаврилюк, 4 група, 3 курс.
Революція Гідності породила не тільки нове суспільство, а й нову еліту. Тепер кожен бажає показати своє бачення тих історичних подій, які змінили нашу країну назавжди. Кількість написаних книжок і намальованих картин уже й не порахуєш. Не оминуло стороною бажання розповісти про події 2014-2015 років і Соню Кошкіну, шеф-редактора LB.ua. Журналістка написала свою першу книгу – «Майдан. Нерозказана історія».

Ще до самого виходу книги багато близьких друзів Соні анонсували її роботу, наголошуючи на тому, що це головне розслідування подій революції. Можна з ними погодитися, адже до цього всі книги, які виходили, здебільшого були добірками різних фотографій та постів із соціальних мережах. У своїй роботі Соня Кошкіна спробувала розібратись у кулуарних процесах, що супроводжували та визначали долю революції. І тут виникає головне питання – чи змогла журналістка знайти відповідь на таке важливе для українського суспільства питання: що взагалі відбулося взимку минулого року і як усе ж таки майдан зміг перемогти режим Януковича ?

Авторка поділила книгу в хронологічному порядку на чотири частини: «Листопад-грудень 2013» (16 глав), «Січень 2014» (7 глав), «Лютий 2014» (13 глав) та «Відкриті рани» (4 глави). Уже в останньому розділі Соня Кошкіна торкнулася теми окупації Криму та початку АТО на Донбасі. Важливою главою є ексклюзивне інтерв’ю з Олександром Януковичем, якого вважають одним із головних постатей, які причетні до розгону студентів на Майдані та масових розстрілів на Інститутській. Великим плюсом є те, що на початку кожного розділу авторка спочатку викладає хронологію подій, щоб читач уже мав уявлення, про що саме буде йти мова.

Книгу вирізняють такі елементи: пряма мова осіб, які взяли участь у революційних подіях, але знаходились по різні сторони барикад – політиків, бізнесменів, громадських діячів ( у деяких главах замало їхньої думки було подано) і журналістів. Авторське бачення подій на Майдані та в кулуарах, її оцінки, переживання і т. д. Інколи власне авторські судження надають ефекту неточності. Не вся інформація достовірна на 100%, мало документів. Незважаючи на те, що журналістка намагалася подати інформацію з різних сторін (так звані, опозиціонери і регіонали), вийшло трохи однобоко. Адже ми знаємо, що, хоч ці люди були опонентами на майдані, в реальному житті багато хто з них дружить і сьогодні. В описі не вистачає думок простих активістів, людей, які творили історію. Інколи їхні твердження є вагомішими, ніж політиків.

Стиль написання… Незважаючи на те, що Соня Кошкіна вперше написала книгу, вона змогла цікаво подати її. Тут уже відіграє велику роль багатий досвід в написанні журналістських матеріалів. Написано легко, просто. Ті, хто вже знає, як пише Соня Кошкіна, мене зрозуміють, а ті, хто не читає LB.uа і не бачив матеріалів авторки, будуть здивовані (приємно чи ні, вирішувати вже вам). Поясню чому. Журналістка часто використовує власні неологізми, цікаві скорочення та в деяких моментах – забавні ліричні відступи. Сподобалось те, як авторка використовує певні маленькі деталі, які в результаті є доцільнішими, ніж довгі нудні описи. Наприклад, спогад про розстріли на Інститутській: «Вы знаете, что такое п-о-с-к-а-л-ь-з-ы-в-а-т-ь-с-я на крови?» Часто автор подає інформацію як 3-я особа і, продовжуючи вже цю думку, ідентифікує себе із Майданом та говорить «ми».

Соня Кошкіна багато уваги (інколи навіть забагато) приділяє історії, наприклад, як виник термін «тітушка», коли його використали вперше і т.д. І таким чином вона віддаляється від головного питання: як ми все ж таки перемогли? Краще було б детальніше сконцентруватися і більше розказати про те, як саме Янукович приймав рішення відмовитись від Євроінтеграції та президентства. Тому що навіть після прочитаного, точна картинка подій, на жаль, не вимальовується.

Загалом, оповідь вийшла цікавою. Хоча інколи читач може заплутатися в іменах і прізвищах. Особливо це стосується тих людей, які не обізнані у політиці. Тому треба додатково з ними ознайомлюватися за допомогою Інтернету, щоб в уяві відтворити діалоги з ними.

Сліпо довіряти книзі не можна. Адже вона побудована на діалогах з людьми, які були причетні до революції. І їхні слова не мають 100% достовірності – наговорити можна різного. Проте книгу варто прочитати через ексклюзивні факти, які до Соні Кошкіної ще ніхто не публікував. Книга зачіпає за живе. Під час читання ти починаєш в деяких моментах сперечатися з автором і доповнюєш розповідь власними спогадами.

Раджу прочитати книгу Соні Кошкіної, щоб детальніше ознайомитися з подіями зими, яка нас змінила. Бо, як говорить українське народне прислів’я: «Хто не знає власної історії, той не вартий майбутнього»…

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61