реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Let’s Do It Ukraine, або як робити не треба
Let’s Do It Ukraine, або як робити не треба

Let’s Do It Ukraine, або як робити не треба

Софія Цісаренко, 4 курс, РЗГ.
репортаж


Дві «заміновані» станції метро, три машин МНС, ранкова злива – і наш шлях на Труханів острів розпочато.

Суботнім ранком, незважаючи на дощ і небажання жертвувати заслуженим вихідним, українці вийшли на наймасштабніше (читай найбільш розпіарене) прибирання країни – міжнародну екологічну акцію «Зробимо Україну чистою! - 2015». Організовувала подію Організація Let’s do it, Ukrane , учасник загальносвітового руху Let’s do it, world.

Головною локацією був заявлений Труханів острів. О 10 ранку, прорвавшись крізь окільцьовані станції метро, МНС і ремонтні роботи на набережній, ми нарешті дісталися місця. Як гордо заявляли організатори, о 10.10 на острів потрапило більше 6 000 прибиральників. Тисячі ентузіастів ми так і не побачили, зате відразу при вході нас зустріли усміхнені й розгублені школярі-волонтери.

- Доброго ранку! Ви школярі? Який клас? – звертається до мене дівчинка в футболці з яскравим логотипом організації «Let’s Do It Ukraine».
Зважаючи на те, що ми прийшли на акцію однаково вбрані та ще й з червоними хустинками поверх волосся, таке зауваження не дивує.

- Вам сюди, – каже дівчинка, безпорадно тицяючи на карту.

- Сюди – це куди? Можете показати, хоча б у який бік рухатися?

- Ні, провести вас не можу. А ви що, не орієнтуєтеся?...

Змирившись із тим фактом, що дорогу нам так і не покажуть, отримавши по одній рукавиці (по дві чомусь не видають), із власними сміттєвими мішками, ми пішли збирати пляшки, папірці й недопалки. На невеликому клаптику острова, поміж пляжем і акуратним ланцюжком туалетів, як виявилося, ми були самі. Схоже, киян таки налякала погода. І хоча дощ закінчився ще до десятої, тобто до початку прибирання, більшість мешканців міста й досі мирно дрімали у своїх ліжках, і прибирання їм тільки снилося.

За дві години, доки рибалки з цікавістю спостерігали за нашою метушнею, ми встигли назбирати чотири 120-літрові мішки сміття. Окрім стандартних обгорток і шприців, були в наших мішках і цікавіші знахідки – партбілет 1962 року та особистий щоденник похилого чоловіка.

Сміття ніхто не сортував: очевидно, від світового руху Let’s Do It, Україна перейняла лише назву, особливо не турбуючись про міжнародні екологічні стандарти та роздільний збір сміття. На жаль, своїми скромними силами і з обмеженою кількістю мішків, ми змогли прибрати лише частину території. За кілька метрів від нас пластикові пляшки так і лишилися чекати наступних волонтерів. Тим не менше, організатори в соціальних мережах поспішили оптимістично заявити: «Вже близько 12 годин Труханів острів був повністю прибраний від сміття!»

Що ж будемо вірити, до кінця дня ці слова таки стали правдою. А ми тим часом винесли сміття й пішли мити руки в Дніпрі. Вода була хоч і прохолодною, проте на диво прозорою.

- Що клює? – запитую в рибалки на березі?

- Та нічого не клює.

- Спортивний інтерес? – не відстаю.

- Та дружина дістала. Але краще б я пішов з вами прибирати, було б більше користі.

Я прощаюся, маючи надію, що наступного року цей чоловік піде не рибу ловити, а прибирати сліди таких як він відпочивальників.

Із чистим сумлінням і відчуттям виконаного обов’язку, ми вирушаємо на пошуки задоволення: на головній сцені гостей мав розважати Олег Скрипка та надихати перша леді країни Марина Порошенко. Вказівників не побачили, і щоб довго не вибирати між право й ліво, ми пішли прямо. За законом Мерфі, сцена виявилася збоку. І доки організатори підбивали підсумки й звітували про них в соціальних мережах, ми їли українські гамбургери з відбивними, фотографувалися й думали про те, як робити не треба.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61