реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Дорога не з Мекки в Медину
Дорога не з Мекки в Медину

Дорога не з Мекки в Медину

Яна Бабак, 4 курс, РЗГ.
Рубрика: життя


Мама з дитинства говорила, що дорога додому завжди швидша, ніж куди-небудь в інше місце. Майже щовечора я добираюся додому з інституту на 19 тролейбусі. Але сідаю в нього не на зупинці біля корпусу, а трохи далі, щоб трохи пройтися і уникнути купи розмов студентів ІЖ про «меніхтось там щось там поставив», «хочу 6-ий айфон», «Мама! Я тєбя нє слишу!». Якось тужливо пробігають в очах блякло-рожева будівля Пенітенціарної служби і корпус КНЕУ. У сквері на Якіра ще працюють фонтани, і біля них, як у пустелі біля оазису, збираються матусі на «вечірній водопій» зі своїми дітьми в колясках. Низка аптек та нотаріусів перетворюється на низку оптик і фотоцентрів. Десь між ними загубилося відділення пошти і високий житловий будинок з написом червоного кольору на фасаді «Слава». Без «КПРС». Нижче по вулиці стоїть білий велосипед, пам'ятник усім велосипедистам, а над ним бігборд з рекламним плакатом нового автомобіля luxury класу. Підходячи до станції метро Лук*янівська виникає відчуття великої базарної площі. До неї веде ряд машин, припаркованих на пішохідній дорозі. Потім ти занурюєшся в аромати шаурми, сигаретних недопалків під ногами, запах бабусь, бензину, фруктів і овочів з розкладок, закислої води у вазах з під квітів і весь цей ефір завершує нотка«Мак Дональдса». Тут я сідаю в свій тролейбус. Від'їжджаючи від зупинки видно зелену вивіску з білими літерами «Watsons. Мережа магазинів краси та здоров'я », під нею знаходиться м'ясний магазин. М'ясний магазин не просто, а як з мого дитинства. Коли ми приїжджали до бабусі на Україну вона іноді водила мене до «дяді Васі на базар». Це була м'ясна комора, за її словами, де суворі російські чоловіки вивантажували з причепа убитих в минулому корів, овець, і рубали їх при тобі величезними сокирами на дерев'яних дошках (я не була в морзі, але мені здається там такий же запах). Тут же щовечора я бачу бетонні ряди, викладені білою плиткою, а за ними стоять жінки з накладними одноразовими поліетиленовими рукавами поверх одягу. Серед усіх продавців є тільки один чоловік, його місце саме в центрі цього анатомічного театру. Під вікнами м'ясної крамниці часто стоять бабусі і продають в картонних ящиках «свіжу» рибу, курячі ніжки, гарбуз і малосольні огірки. На протилежному боці дороги розташований кіоск, там можна знайти скляні та порцелянові фігурки зі стразами Swarovski, і, напевно, щоб підняти ціну на ці маніатюрні псевдошедеври, цінники підписані від руки акуратним каліграфічним почерком вчителя початкової школи. Сховався за рогом «Маркет текстилю», паб, трамвайні колії. Далі по вулиці кінотеатр «Київська Русь» - масивна будівля часів СРСР, а навпроти - церква, у якій хрест на куполі більше, ніж сам купол. Проїжджаючи зупинку Глибочицька відкривається вид на проспект. Справа: банк, старі житлові будинки-коробки а-ля совок, Охматдит, нескінченна низка ларьків з сигаретами, напоями та сникерсамі, плакат «Готовий нове житло в центрі від 16500 грн», квітковий кіоск, в якому жінка-продавець потопає не в трояндах і хризантемах, а кактуси, герані і якихось мохах тропічних лісів. Зліва: «Кіївміськбув» вибудував нові житлові будинки в 24 поверхи, високі, рудо-білі, а серед них величаво стоїть один триповерховий старий будинок. Мабуть не вдалося знести під забудову. Під'їжджаючи до Повітрофлотського моста змінюється форма ліхтарів над проїзною частиною: до цього вони були подвійними, один над іншим, а за мостом як би роздвоюються. При цьому освітлення настільки жахливе, тьмяне, і не скрізь працює, що згадуються слова Юрія Андруховича «замало світла, щоб щось побачити, забагато, аби повіситися». Міністерство інфраструктури України (як і всі безглузді міністерства) завжди повинні розташовуватися в пафосних будівлях. На цей раз склянависотка з величезним глобусом на постаменті. При цьому глобус обертається навколо своєї осі не залежно від часу доби (прямо як цілодобова підсвічуваний портерт Кім Ір Сена в Північній Кореї). Скільки коштів на оплату електроенергії цього глобуса виділяє бюджет? Паркан-огорожа на мосту виконана в трьох різних стилях. А там, де міст проходить над залізничними коліями, додана ще метрова сітка, натягнута на арматуру. Мовляв, якщо хочете покінчити з собою, будь ласка, не стрибайте на потяги, краще пройдіться до траси з машинами, там паркан низький, хисткий і легше перелізти. Як «копіювати-вставити» по всьому місту стоять холодильники з «Живчиком» і пивом. Моя улюблена зупинка імені Юліуса Фучика завжди подумки наближає мене до мого рідного дому, бо завжди потопає в квітах, зараз це хризантеми. Шапки квітів видніються яскравими плямами крізь запилене вікно тролейбуса. На Солом'янській площі в темряві потонув сквер, блищать тільки свічки крізь вузькі вікна в церкві. Зовсім нічого не видно і на вулиці, що веде до площі Комсонавтів. Місто неначе поступово засинає, видаючи лише сигнали-маяки за вітриною вже непрацюючої пошти та центру МРТ діагностики Ніч поступово закриває жалюзі у вікнах квартир, а помітні вивіски з підсвічуванням все ще горять яскравіше вуличних ліхтарів. Хто більше заплатив за рекламу, той і буде жити в очах самотніх таксистів до ранку.
(Додому від зупинки я дійшла, зі мною все добре).

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61