реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Україна не Китай
Україна не Китай

Україна не Китай

Діана Андрусенко, 4 курс, ВСР.
репортаж


Останнім часом у наших головах міцно засіло усвідомлення того, що українське – це модно, свідомо та сучасно. Оцей псевдопатріотизм набув надто широкого прояву: одні фарбували у жовто-блакитне все, що бачили, інші машини обклеювали вишиванковими принтами, а треті, вивчивши, нарешті, гімн своєї держави, виспівували його на кожному кроці. Проте зараз, коли хвиля цього патріотизму почала спадати, хотілося б звернути увагу на щось дійсно корисне, а саме фестиваль «Made in Ukraine», який проходив у Києві 18-19 квітня.

Облаштований у центрі мальовничого Подолу ярмарок, одразу привертав увагу як випадкових перехожих, так і киян, які минаючи непорушний пам’ятник Сагайдачному, поспішали на гучні звуки музики та людської метушні. Навіть легкий дощ, який то раптово починався, то так само несподівано закінчувався не міг зруйнувати атмосферу якогось підсвідомого очікування покупок.

Перше, що відчуваєш підійшови ближче – це запахи. Дим, сповнений шашличних ароматів, різноманітні бургери, які роблять тут же на місці, смажені ковбаски – усе це змушує живіт жалісливо буркотіти у той час, як руки вже самі тягнуться до гаманця. І дивно, адже навіть довжелезна черга не лякає! Ціни щоправда трохи «кусаються», але що не зробиш заради декількахвилинного смакового задоволення!

Втамувавши голод, відправляюсь далі рядами. І знову їжа! Організатори, ніби навмисно облаштували ярмарок так, що до виробів ручної роботи могли дійти найвитриваліші. Усі інші, не змігши подолати зону смаколиків та дегустацій, так і лишалися в ній. До речі, от де творився справжній ажіотаж. Любителів халяви, як виявилося, прийшло досить багато. Я довго не могла зрозуміти, що ж так приваблює народ, що добирання до однієї з палаток зайняло хвилин 5. Як виявилося, то були домашні конфітюри, на які, як бджоли зліталися любителі солодкого.

Окрім вищезазначеного на ярмарці можна було знайти багато смачненького: від солоних сирів до солодкого меду, від традиційного для американців арахісового масла до звичайних українських пряників.

Звідусіль продавчині, посміхаючись на усі 32, запрошують ознайомитися з їхньою продукцією, вихваляють її, дають потримати у руках. Зважаючи на порівняно невелику кількість людей у секторі сувенірів, відчуваєш себе кроликом у клітці. Та це й зрозуміло, адже більшість відвідувачів проходить повз, нічого не купуючи. Гаманці киян суттєво схудли ще біля входу, а тому не кожен поспішає витрачатися. Ціни теж не надто радують. Майже усі вироби на ярмарці ручної роботи, а тому, звісно, коштують дорого.

На весь ярмарок лунає гучна музика переважно українських виконавців, серед натовпу то тут, то там час-від-часу пробігає щось незрозуміло червоне. Як виявилося пізніше, то було яблуко від одного зі спонсорів заходу. Шум натовпу змішується з музикою, смачними запахами та вечірньою прохолодою. Ярмарок завершується. Підприємці та народні майстри підраховують прибутки, останні покупці тішаться придбаними речима, а організатори збирають сцену та декорації.

Повертаючись додому, вже біля метро натрапила на звичну для Києва торгову сувенірну точку, на якій за 5-10 грн можна було купити схожі магніти, за 20 віночки, а за 50 блокноти. Мозок активно починає сигналізувати, що знову тут щось не так. Адже всього за 100 метрів звідси я бачила такі ж вироби, але вдвічі, а то і втричі дорожчі. Проте думка про те, що мною куплена українська, а саме наша (!) річ ще й ручної роботи, одразу ж заспокоює. Україна не Китай – доводиться платити за якість, а не за конвеєрні підробки. Ну і нехай. Зате ж своє!

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
«Семь дней» з життя Сергія Кириченка»
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
(044) 481-45-61