реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Україна не Китай
Україна не Китай

Україна не Китай

Діана Андрусенко, 4 курс, ВСР.
репортаж


Останнім часом у наших головах міцно засіло усвідомлення того, що українське – це модно, свідомо та сучасно. Оцей псевдопатріотизм набув надто широкого прояву: одні фарбували у жовто-блакитне все, що бачили, інші машини обклеювали вишиванковими принтами, а треті, вивчивши, нарешті, гімн своєї держави, виспівували його на кожному кроці. Проте зараз, коли хвиля цього патріотизму почала спадати, хотілося б звернути увагу на щось дійсно корисне, а саме фестиваль «Made in Ukraine», який проходив у Києві 18-19 квітня.

Облаштований у центрі мальовничого Подолу ярмарок, одразу привертав увагу як випадкових перехожих, так і киян, які минаючи непорушний пам’ятник Сагайдачному, поспішали на гучні звуки музики та людської метушні. Навіть легкий дощ, який то раптово починався, то так само несподівано закінчувався не міг зруйнувати атмосферу якогось підсвідомого очікування покупок.

Перше, що відчуваєш підійшови ближче – це запахи. Дим, сповнений шашличних ароматів, різноманітні бургери, які роблять тут же на місці, смажені ковбаски – усе це змушує живіт жалісливо буркотіти у той час, як руки вже самі тягнуться до гаманця. І дивно, адже навіть довжелезна черга не лякає! Ціни щоправда трохи «кусаються», але що не зробиш заради декількахвилинного смакового задоволення!

Втамувавши голод, відправляюсь далі рядами. І знову їжа! Організатори, ніби навмисно облаштували ярмарок так, що до виробів ручної роботи могли дійти найвитриваліші. Усі інші, не змігши подолати зону смаколиків та дегустацій, так і лишалися в ній. До речі, от де творився справжній ажіотаж. Любителів халяви, як виявилося, прийшло досить багато. Я довго не могла зрозуміти, що ж так приваблює народ, що добирання до однієї з палаток зайняло хвилин 5. Як виявилося, то були домашні конфітюри, на які, як бджоли зліталися любителі солодкого.

Окрім вищезазначеного на ярмарці можна було знайти багато смачненького: від солоних сирів до солодкого меду, від традиційного для американців арахісового масла до звичайних українських пряників.

Звідусіль продавчині, посміхаючись на усі 32, запрошують ознайомитися з їхньою продукцією, вихваляють її, дають потримати у руках. Зважаючи на порівняно невелику кількість людей у секторі сувенірів, відчуваєш себе кроликом у клітці. Та це й зрозуміло, адже більшість відвідувачів проходить повз, нічого не купуючи. Гаманці киян суттєво схудли ще біля входу, а тому не кожен поспішає витрачатися. Ціни теж не надто радують. Майже усі вироби на ярмарці ручної роботи, а тому, звісно, коштують дорого.

На весь ярмарок лунає гучна музика переважно українських виконавців, серед натовпу то тут, то там час-від-часу пробігає щось незрозуміло червоне. Як виявилося пізніше, то було яблуко від одного зі спонсорів заходу. Шум натовпу змішується з музикою, смачними запахами та вечірньою прохолодою. Ярмарок завершується. Підприємці та народні майстри підраховують прибутки, останні покупці тішаться придбаними речима, а організатори збирають сцену та декорації.

Повертаючись додому, вже біля метро натрапила на звичну для Києва торгову сувенірну точку, на якій за 5-10 грн можна було купити схожі магніти, за 20 віночки, а за 50 блокноти. Мозок активно починає сигналізувати, що знову тут щось не так. Адже всього за 100 метрів звідси я бачила такі ж вироби, але вдвічі, а то і втричі дорожчі. Проте думка про те, що мною куплена українська, а саме наша (!) річ ще й ручної роботи, одразу ж заспокоює. Україна не Китай – доводиться платити за якість, а не за конвеєрні підробки. Ну і нехай. Зате ж своє!

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61