реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Шлях до розчарування
Шлях до розчарування

Шлях до розчарування

Олена Пащенко, 3 курс.
За крок до здійснення мрії вона зневірилась

У Марії є все для того, щоб стати успішною журналісткою – вона вродлива, завжди гарно вдягнена, цілеспрямована та, головне, до нутра кісток просякнута мрією стати журналісткою, але після вступу до ІЖ потяг до журналістики значно ослаб…

Марія Попко дуже симпатична дівчина, з першого погляду і не скажеш, що вона настільки цілеспрямована кар'єристка і живе своєю метою. У восьмому класі дівчина твердо вирішила бути журналісткою та, попри всі відмови батьків, досягла свого. У 2010 році Маша наблизилася до своєї мети на один великий крок - стала студенткою Інституту журналістики одного з найпрестижніших вишів України.

Луганка Марія Попко згадує свої абітурієнтські будні із запалом в очах: «Я дуже хотіла стати журналісткою та навчатися лише в Шевченка – розповідає дівчина – я тільки сюди подавала документи, одразу попередила батьків, або буду вчитись тут, або ніде». Перші дні навчання дівчина згадує, як найбільш оптимістичний час у своїй журналістській кар’єрі - знайшла собі друзів, порозумілася з викладачами та постійно була допитливою до всього, що стосувалося журналістики.

Другий і третій курс пройшли на одному подиху – захопливе спілкування із новими людьми, київські «тусовки» та пізнання журналістики в теорії настільки захопили Марію, що вона і не помічала, як швидко лине час. «Зараз шкодую, що не почала працювати з другого курсу, виявилося, що починати після четвертого, вже пізно» - розповідає випускниця ІЖ.

«Відверто кажучи, інститут не дав мені ніяких практичних навичок у журналістиці, нібито і виконувала всі завдання, але коли влаштовувалася на роботу, для себе зрозуміла, що нічого не вмію. Такі працівники нікому не потрібні, жоден роботодавець не хоче витрачати час на твоє навчання - підкреслює екс-студентка – чому так вийшло я не знаю, може це професія така. За що платила двадцять тисяч у рік, я так і не зрозуміла». Не те щоб навчання було нудним, просто воно не зацікавило дівчину настільки, щоб хотілося і далі займатися цією справою. Так і сталося перше розчарування Марії у журналістиці, а саме - в університеті.

На четвертому курсі Марія вже серйозно почала замислюватися над практичним осягненням своєї професії та пошуком мрії в практичній роботі. І, закінчивши бакалаврат, дівчина відправилася пізнавати медіа-сферу зсередини. Витративши три місяці на пошуки роботи своєї мрії, Марія щось таки знайшла – дівчина влаштувалася працювати на "Інтер".

Здавалося б, все виходить так, як і планувала, – робота на телеканалі, можливість кар’єрного зростання, творчий розвиток та матеріальна винагорода, але вже через декілька місяців дівчина розчарувалася і тут. «Мізерної зарплати журналіста не вистачає навіть на те, щоб покрити буденні витрати, вже не говорю про те, що іноді хочеться якийсь одяг купити собі», - розповідає дівчина. До того ж, під час Євромайдану у Києві, працівникам Інтеру виявилося не солодко. «Нам постійно розбивали вікна, мітингували під офісом, на вулиці нас чекали люди та погрожували повбивати нас усіх, хоч я і не мала ніякого відношення до випуску новин, проте страждала разом із усіма» - розповідає Марія. Таку роботу дівчина витримала недовго, пропрацювавши рік на Інтері, журналістка звільнилася.

Таким «страшним» запам'ятався перший досвід роботи в омріяній професії МаріїПопко. «Все виявилося зовсім не таким, як я хотіла, – у голосі дівчини чутно жаль – я так високо піднялася зі своєю мрією бути журналісткою, і так низько опустилася, зіткнувшись із реаліями роботи». Зараз дівчина відпочиває від буремної практики на Інтері та отримує другу вищу освіту, проте кидати журналістику Марія Попко не збирається. До того ж, дівчина не бачить себе ні в якій іншій професії. Найближчим часом журналістка знову піде шукати себе на якийсь телеканал, адже ті мрії, які жили роками, не покидають Марію навіть після таких розчарувань.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
Ендорфіни для душі, або чому я хочу в Сомалі
Соломiя Вiтвiтська : треба займатися тим, що приносить задоволення, i тодi все вийде
Гра на виснаження
Дивись, нас тепер троє: я, ти і моя хвороба
Віка Смикова: «Хотіла бути актрисою, а стала піарником»
Поліна Фоменкова: «Є лише єдиний шлях прожити своє життя недарма – це реалізувати потенціал, який є в кожного!»
Юлія Прядко: про безглуздість мрій і політ у космос, коли ракети немає
«Я думала, це я так добре розумію білоруську, а то була російська з акцентом»
По нотах особистості
Про що мріє радіотехнік
Я би хотів поєднати користь і розваги
«ВСЕ, ЩО Я БАЧУ ТЕПЕР – ОЧІ»
«Дванадцять років без алкоголю та з чіткими цілями у житті»: інтерв’ю із панк-рокером, що вчасно зупинився
Эстетика мрака: Резидент арт-лейбла EX_NEGATIVO
FEEL LIKE YOURSELF: ANASTASIA IVANOVA
«Життя в Україні очима іноземця»
«З серйозним обличчям круті ідеї не придумуються”
Ad altiora tendo – Я прагну вищих речей!
Крутий редактор чи котлети замість мрії
Я не пишу для того, щоб стати кимось чи щось зробити. Я просто хочу розказувати історії.
Новий Христофор Колумб
Євгенія Брага: “Завжди роби виклик самому собі”
«У мене немає мрій, у мене є довготрималі цілі», - дівчина з фотоапаратом.
Редактор ефірного промо: життя на полі бою
Віталій Ващук: «Займайтеся тим, від чого вас пре!».
Французька екзистенціалістка
Олександр Чорний: «Українським композиторам присутній бунтарський дух та ходіння «по лезу»
NK: Я люблю зморшки! Вони віддзеркалюють досвід і мудрість
Уляна Бойко: «У мене ніколи не було заготовленої моделі поведінки. Але завжди було розуміння, що я несу відповідальність за продукт і за команду»
Некомфортна зона комфорту
«Завжди хотіла пов’язати свою діяльність із словом»
Без сорому, книг та мистецтва: сповідь сучасного програміста
Мрії в дії: байдарки замість географії
Статус: у вічному пошуку
Наталія Ємеліна: “Секрет кар'єри: чесно, багато, якісно працювати і знати собі ціну”
Якщо ти молода, амбітна і православна
Роман Кравець: "Бути журналістом – це певною мірою благодійність"
Олексій Мандзій: "Колись казали, що в нас дві булави - три гетьмани, а тепер кажуть: "Дві теми - три експерта"
НОВИНИ - ЦЕ РЕЖИМ НОН-СТОП
Важливо шукати людей, які продукують сенси
Про журналістську професію Надії Петруньок - парламентського журналіста телеканалу NewsOne.
ЄВГЕНІЯ ДАВИДЕНКО: ЖУРНАЛІСТИКА - ЦЕ ПРОФЕСІЯ, ЯКА ВІДКРИВАЄ МОЖЛИВІСТЬ ПРИМІРЯТИ НА СОБІ ЧИ НЕ ВСІ ПРОФЕСІЇ!
Треба інтерв`ю - "люди самі знаходяться"
Презентації вибіркових дисциплін
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
(044) 481-45-61