реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Метаморфози вибору - газета "ПроJект"
Метаморфози вибору - газета

Метаморфози вибору - газета "ПроJект"

Катерина Романенко, 3 курс.
Програміст – філолог – журналіст

Вона почала займатися програмуванням, бо це – стабільний заробіток, пішла на філологію, бо отримала неочікувано низький бал за твір на ЗНО, але все одно прийшла до своєї мрії – журналістики.

З Поліною Єнальєвою, студенткою першого курсу Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, ми зустрілися за кавою.На мене чекала усміхнена та приємна дівчина в окулярах, яка чомусь закарбувалася в пам'яті руденькою. Ось я вперто й шукала за столиками руденьку, але, виявилось, дарма, бо дівчина русява. Із самого початку цієї розмови відчувалася не лишевідкритість та енергійність, але й серйозність Поліни. Вона чітко визначила о котрій годині піде і не змінила свого рішення.

"Журналісти – люди непостійні", – говорить Поліна. – "Вони не знають, чого хочуть, і завжди сумніваються, чи правильний вибір зробили ". Дівчина потрапила до ІЖ не одразу, хоч і мріяла про журналістику. Вступу сюди передує довга й цікава історія.

Ще у школі Поліна переходила з філологічного класу в математичний і навпаки. Врешті-решт закінчила філологічний 11-й. У дев'ятому класі на основі легких підштовхувань учительки української мови Поліна замислилась: може, варто піти на журналістику? З часом ця ідея дещо розгорілася.
"Але мама в мене вважає, що треба заробляти гроші, а журналістика не дає впевненого постійного заробітку, – розповідає студентка, – тому я з самого початку збиралася вступати до КПІ на інформаційні технології, не даючи навіть шансу своїй мрії." Потім дівчина передумала. Рубіконом стало складання ЗНО. Твір з української мови вона написала гірше, ніж сподівалась, і тоді знову під корінь зрізала ідею йти в ІЖ. Так Поліна потрапила до філологічного факультету КНУ. "Я паралельно ще вчила вищу математику та програмування", – додає першокурсниця.

Наступним переломним моментом стало рішення, прийняте в одну мить,– повернутися нарешті до мрії. Поліна Єнальєва, провчившись рік на філологічному факультеті, забрала документи і вирішила вступати до ІЖ. Другокурсниця та головний редактор студентського видання "730" Леся Козуб, до якої Поліна звернулась за порадою та консультацією, згадує: "Вона одразу здалась мені цілеспрямованою і спокійною. Людина, яка знає, чого хоче від освіти. Мало хто навіть тоді, коли зовсім не подобається навчання, покидає свою спеціальність і знову йде вступати. Особливо, якщо друга спроба - це ІЖ. Ризик є хоча б у творчому конкурсі, який з першого погляду дуже важко скласти. Тому будь-кого, хто приходить до нас після першої освіти, я автоматично поважаю." Уявіть собі, це був перший рік з новими правилами вступного конкурсу! Тепер абітурієнт має пройти не лише прес-конференцію, а й додаткові тести із загальноосвітніх предметів. Але цілеспрямована Поліна не злякалася: "Поруч зі мною на творчому конкурсі сиділо багато людей, які явно були в шоці, бо вперше бачили все це. Але, насправді, якщо ти хочеш, усі запропоновані питання можна знайти на сайті й підготуватися. Тоді жоден тест не буде для тебе сюрпризом."Ось так вона й пройшла страшний для багатьох відбір. І тепер уже майже рік навчається в омріяному інституті.

Дівчина приїхала до Києва з Лисичанська Луганської області. Вона зі щирою радістю розказує, що ще на зимових канікулах вперше більш ніж за півроку змогла з'їздити додому, а ще у її рідному місті Леніна вдягли у вишиванку. А з неприємного те, що в Києві всі чомусь дивуються її правильній українській вимові. За розповідями Поліни, в Лисичанську багато хто вільно володіє українською і це нікого не дивує. "Найкращий комплімент для мене – коли хвалять мою мову", – каже студентка.

Дівчина дуже любить Львів і нещодавно в черговий раз побувала там. "Взагалі, я дуже мобільна людина. Можу лише з гаманцем та телефоном, просто вийшовши до магазину, зірватися й поїхати в інше місто", – розповідає вона. Хтось із подорожей привозить тарілки, статуетки, а Поліна –всілякі дрібні корисні речі. А ще, що звучало дуже неординарно, колекціонує смаки: "Подивитися на місто й поїсти – це мої улюблені заняття. Колись у дитинстві я мріяла скуштувати всі національні страви кожної країни світу".

Поліна справляє враження дуже комунікабельної людини. " А як же може бути інакше, якщо ти хочеш стати журналістом", – пояснює вона. В Інституті журналістики найцікавіше – люди. Тут їй цікаві й студенти, й викладачі. Ну і, звісно ж,саме навчання. Поліна порівнює його з попереднім роком свого студентського життя: "На філології важко було знайти предмет, який би мені справді був цікавим, де я б сиділа до кінця, а тут, на міжнародній журналістиці, наприклад, я сиджу роззявивши рота і з задоволенням слухаю". Починаючи з цього курсу, розподіл на тематичні спеціалізації відбувається вже у другому семестрі навчання. Поліна добре володіє англійською та вивчає зараз німецьку, що в міжнародній роботі однозначно великий плюс. Найбільше користі дівчина, звичайно, вбачає у практичних предметах. Варто зазначити, що з кожним курсом усе більше і все раніше вводять практику до навчальних планів молодих журналістів. Але чомусь усе менше людей вступає на журналістику, і ... ще менше хлопців.

До речі, щодо майже суто жіночого наповнення аудиторій ІЖ Поліна не особливо переймається, адже після філологічного факультету тут студентів-хлопців здається багато. " Я думаю, що стать у журналістиці не особливо на щось впливає. Якщо людина цікава – все буде цікаво. Щоправда, хлопцеві простіше стати журналістом і без профосвіти. Вони більш пробивні."

Хоча журналісти, за версією першокурсниці, люди непостійні, вона сама зараз абсолютно впевнена у своєму виборі вишу. На відміну від попередніх курсів, представники яких часто питають: "Ви ще не пошкодували, що вступили сюди?". У ІЖ головне - знайти себе і поринути з головою в цікаву роботу, що вдалося зробити Лесі Козуб, яка й знайомила Поліну у "уставом" ІЖ перед вступом. "Спершу було велике розчарування. Хотілось поєднувати свій порив до дизайну і написання, організаторські замашки. І перші півроку була суцільна депресія. У другому семестрі ми отримали завдання зробити журнал. Це був шанс. Чому робити щось у півсили, хай навіть завдання на пару? Через кілька номерів з'явилась серйозна переконаність: це те, чим я буду займатись кілька років. Лише б знайшла людей, які люблять писати", - згадує свій перший курс Леся. Чогось подібного й чекає від навчання тут сама Поліна: "У 9-му класі я ще поняття не мала, чого хочу, але в мене була дуже натхненна й цікава вчителька української мови. Вона, напевно, вже знала, куди мені треба,і підштовхувала потроху. Мені здається, і зараз важливо зрозуміти, куди тобі. Можливо, саме тут знайдуться люди, які зможуть певною мірою направити, підштовхнути, допомогти розібратися зі своїми бажаннями та талантами".

Сама дівчина вже обрала направлення, яке й відвідує,– міжнародна журналістика, а щодо спеціалізації каже:"Півкурсу дівчат прийшли з думкою, що підуть на телебачення і будуть там дуже гарно виглядати. Більше нічого в цьому житті не треба. А я сама не люблю телебачення, тому для мене у пріоритеті Інтернет або преса". Звісно, математичні формули, що чекають на дівчину на Інтернет-журналістиці, ні краплі її не лякають, а навіть навпаки. Поліна сподівається, що там студентів навчать поєднувати різні види журналістики і працювати універсально для широкої аудиторії Інтернету.
Наразі Поліна Єнальєва – сумлінна в цікавих для себе справах задоволена студентка, яка захоплюється немасовим кіно та спонтанними подорожами. Власне журналістською діяльністю вона поки що не займається, але сподівається в майбутньому долучитися до суспільного мовлення в Україні, або хоча б до чогось типу громадського ТБ.

Порадниця Поліни Леся Козуб натомість відзначає хороший стиль пресової роботи дівчини і наголошує, що залюбки взяла б її дописувати до свого журналу: "Коли просто, як експеримент, запропонувала Поліні написати матеріал, то не була впевнена у результаті. Але все ж мене здивувало. Журнал більш науково-популяний, тому матеріал не надто вписався у випуск. Але він був атмосферним і тихим, з хорошим виваженим стилем. Думаю, я б залюбки з нею працювала, допомагала випусуватись і шукати свого читача. Сподіваюся, колись у неї виникне непереборне бажання щось написати, і я з задоволенням опублікую матеріал."

З року в рік з навчальної програми ІЖ зникає то українська мова, то історія України, то література. Які журналісти будуть без базових знань, я не знаю. Курс Поліни – останній, на якому була історія. Щоправда, натомість вони отримують більше практики, більше натхнення і протягом навчання не втрачають такого палкого бажання бути журналістами.

Оцініть написане

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
(044) 481-45-61