реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Перші кроки журналіста, або Як все починається - газета "ПроJект"
Перші кроки журналіста, або Як все починається - газета

Перші кроки журналіста, або Як все починається - газета "ПроJект"

Тетяна Морозова, 3 курс.
«Іноді буває страшно нудно вивчати всю цю теорію жанрів. Тоді я думаю: «А що я взагалі тут роблю?»

Знаєте, є якась впевненість у тому, що цю фразу хоч раз виголошував кожен студент Інституту журналістики. Коли приходиш навчатися на журналіста, уявляєш собі, що з перших днів на тебе чекають зйомки, інтерв'ю або зустрічі з депутатами. Але на твоє найбільше здивування, тебе садять за дерев'яну парту, таку саму, від якої ти сподівався позбутися, лишаючи позаду школу. А далі приходить професор і починається нудна лекція з теорії. Саме в той момент, коли в голову приходить ця думка, багато студентів починають прогулювати лекції.

Наташа Косякова прийшла в Інститут журналістики тільки в цьому році. Ех, першокурсники, молода пора. Родом Наташа з Полтавщини, село Дмитрівка, недалеко від Комсомольська.

Коли я запитала Наташу, чому вона обрала саме наш університет, вона відповіла: «Про Шеву мріяла з восьмого класу, коли вперше побачила червоний корпус». І на цей гачок омани попадаються багато студентів КНУ ім. Шевченко. Вночі ти молишся на стіни червоного корпусу, а потім тебе поміщають в сіру будівлю. Узагалі ніяк не червону, погодьтеся.

«Як занесло в журналістику, чесно кажучи, і сама не знаю. Трапилася нагода ще у школі писати для районної газети. Я влаштувалася туди офіційно на роботу, і десь через рік порадили йти на журфак, бо типу в мене виходить. З огляду на те, що цікавило мене мало чого в 11 класі, я вирішила, що найбільше виграю з того, що принаймні вмію. Отак і вийшло. Ну тобто, апріорі моєю метою був Київ і КНУ, спеціальність якось на другому плані. Може, це і неправильно», - із усмішкою згадує Наталя.

Питаю, чи не пошкодувала про свій вибір? Каже - ні, «відчула» ту саму банальну фразу: «Журналістика має бути в крові». Чесно кажучи, не знаю, як можна відчути журналістику в крові, однак довіримося тим, хто щось відчув тонкими стінками своїх капілярів.

На першому курсі тебе ще не посвячують у тонкощі відмінностей роботи на радіо, телебаченні або в пресі. Однак багато студентів приходять до університету вже з чітким розумінням того, на який напрямок хотіли би потрапити. Наташа, як і більшість студентів ІЖ, мріє потрапити на телеекрани країни: «Мрію працювати десь типу ТСН. Газети і радіо взагалі терпіти не можу».

У кожного студента ІЖ є певний ряд журналістів, на яких він рівняється або ж працю яких елементарно поважає. Для Наталії це Алла Мазур, Наталія Мосейчук, Лідія Таран, Борис Сачалко і Юлія Янчар: «Зарубіжних не знаю, не цікавлюсь міжнародною журналістикою, єдине - тільки ВВС переглядаю час від часу і Голос Америки слухаю», - додала вона.

Наташа також згадала Бориса Ложкіна - нинішнього главу президентської адміністрації. На її думку, з його успішного життєвого шляху можна брати приклад: «Я сподіваюся, мені пощастить як, приміром, Борису Ложкіну. Людина теж почала з того, що вміє - журналістики, - стала наймогутнішим українським медіа-менеджером, а потім прийшла в політику».

Стан безпосередньо самої української журналістики Наташа оцінює на рівні глибокої кризи: «Принципу збалансованості подачі інформації взагалі немає, комерціалізація ЗМІ на вищому рівні. Але це все природно, в державі складні часи. Журналістика від державних процесів невіддільна».

Перший курс - це неоране поле для розвитку себе. Кожен пам'ятає, хоч малий, хоч старий, яким він був на першому курсі - така душевна легкість від очікування того, що ж буде далі. Наташа Косякова не стала винятком. У ній відчувається той запал першокурсника, який зникає після першого проведеного університетського літа. А у когось і після труднощів здачі першої сесії. Ну, це їм тільки здається, адже вони ще жодного разу не здавали Тетяну Олегівну.

Наташа продовжує шукати себе. Головне, каже, не зупинятися:«Це просто найлогічніше - шукати себе там, де ти можеш бути кращим. І таким чином маленькими перемогами йти до мети, навіть, якщо її ще немає. У процесі знайдеться. Як-то кажуть, аби підійматися сходами, необов'язково бачити всю драбину, достатньо тільки наступної сходинки».

Оцініть статтю

Подобається
Так собі
Пиши ще
Не пиши більше на цю тему

Схожі новини
Коментарі
Додати коментар
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Включите эту картинку для отображения кода безопасности
обновить, если не виден код
Останні добавлені
Питання та програми дисциплін до іспитів ІІ семестр
Антоніна Предко: «Жіноча стать в кіберспорті — це проблема»
AdreN: «Моя роль — найважливіша, якщо я з нею не можу впоратись, то гра може піти не в те русло»
«Київ під підошвою» - концерт Oxxxy в Stereo Plaza
ФК «Динамо» Київ провів Весняний кубок з ком’пютерного футболу
Картини Євгена Гули: кольорова віртуозність
Одноденна практика в УНІАНі
Розкішні тропіки – у центрі столиці!
День практики в «УКРІНФОРМІ»
"Капітолій", №1, 10.12.2016 (50 сторінок А4)
"Меркурій. Детектор правди".№1. (64 сторінки А4)
У Києві нагородили лауреатів премії імені В’ячеслава Чорновола
"САПФО" №6, 2016 (8 сторінок А3)
Українці переживають, але ще не все втрачено
Керуй, якщо зможеш
"САПФО" №5, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №6, 2016 (8 сторінок А3)
«Давай виключим світло і будем мовчати»
Дідусь Ленін пішов на пенсію
«Joy Fest»: відкритий доступ до мистецтва
«Иерусалим» теперь в Киеве
Не одні у каное.
«Звездный город» 2.0
Творчість серед кам’яних джунглів
Шалені й молоді
"Art і Шо тут проісходіт" №5, 2016 (12 сторінок А3)
The Washington Post – карати (,) не можна (,) помилувати
"Art і Шо тут проісходіт" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"САПФО" №4, 2016 (8 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №3, 2016 (8 сторінок А3)
Best тому що KNU fest
"САПФО" №2, 2016 (16 сторінок А3)
Чим живе сучасний Донецьк? Репортаж.
«Дорога до Інституту. Думки про все і ні про що»
"САПФО" №3, 2016 (12 сторінок А3)
«Проти мене розгорнули технології «чорного піару»
"Art і Шо тут проісходіт" №2, 2016 (12 сторінок А3)
"Art і Шо тут проісходіт" №1, 2016 (8 сторінок А3)
Кіно та вибори. Повернення.
"САПФО" №1, 2016 (16 сторінок А3)
Дорога додому
Мелодія театру: гармонія в душі
ЧЕРНІГІВ ІСТОРИЧНИЙ: ВСЕ, ЯК УПЕРШЕ
НАРОДЕ, МИ ПРАЦЮЄМО!
Подорож з ІЖ додому
Студенти Інституту журналістики попрацювали у Верховній Раді України
Наталя Іщенко поділилася власним досвідом зі студентами Інституту журналістики
«Та у них, виявляється, класні тексти!»
WINE NOT?
На швидкості вітру та дощу
ПРАЗДНИК И ЛИМОНЫ
Заклинателька злив
ЗАЛІЗНИЦЯ ЯК ПОКЛИКАННЯ
Водій «сьомої категорії»
Жизнь на высоте
Дорожня романтика
Уночі все більш щире, справжнє...
«Тепер я байкер тільки в душі»
Робота водія важка не так фізично, як психологічно
Обратная сторона «баранки»
(044) 481-45-61