реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Кого вважати достойним?
Кого вважати достойним?

Кого вважати достойним?

Юлія Андряник, 2 курс.
РЕАЛІЇ


«Це ж твій перший похід на вибори. За кого голосуватимеш?» - це, нині дуже часто адресоване мені запитання рівноцінне набридливому «То що, коли вже кавалера знайдеш?». Навіть із відповіддю не доводиться морочитися. «Коли зрозумію, хто достойний», - упевнено відповідаю я на обидва запити.
Відклавши романтичні справи в далекий ящик, намагаюся проаналізувати, хто ж насправді в Україні є гідним політиком. Беру до рук працю Макса Вебера «Політика як покликання й професія», дещо жахаюся від актуальності, пророчості й трохи від обсягу та подачі, але таки дочитую до кінця. Ну все, тепер готова аналізувати.


Політика «робиться» головою, а не якимись іншими частинами тіла й душі

«Та мені все одно, якої довжини її ноги: головне ж у людині – душа», - запевнить юнак друга, вдавшись до самообману. І якщо любовні справи потерплять таку лукавість, то політичні – точно ні. Безперечно, душа людини є надзвичайно важливою, та, поки вона ховається за високою трибуною й затонованими вікнами новенького Мерседеса, ви повинні орієнтуватися лише на розум. Холодний раціоналізм, виваженість, логічність і детальна продуманість кожного вчинка, загальний інтелектуальний рівень, уміння правильно розставляти пріоритети, відповідність обіцяного виконаному – усе це, і навіть трохи більше, куди важливіше для хорошого політика, ніж добра душа, що покличе його одного морозного дня погодувати песика на вулиці, засвітившись опісля на кількох телеканалах із підписом «Містер Велике серце».

Нині диктатура ґрунтується на використанні емоційності мас

Як політик повинен розраховувати на здоровий глузд і раціоналізм, так і виборці, беручи участь у вирішенні долі своєї держави на найближчі п’ять років, мають забувати про відкритість сердець і надавати пріоритет відкритості ясної свідомості. Важко заперечити, що емоційний світ людини дещо слабкий і нестійкий перед професійним тиском на нього. І якщо українці вже добре вакциновані від неприхованого навішування на їхні вуха макарончиків статечними дядечками в дорогих костюмах, то майстерно замаскований вплив на масову підсвідомість здатен вловити не кожен.
Щастить нашим політикам: мають стільки можливостей надавити на емоційність українців. І збройне протистояння на Сході їм на руку, і низький рівень життя населення, і нещасні пенсіонери, і діти-сироти, і безхатьки. Головне – уміти правильно все подати: кричуще гасло, фото старенької бабці з простягненою для милостині рукою, відео про дітей, що мерзнуть у холодних будинках через високі ціни на опалення, а на додачу фраза на кшталт: «Досить це терпіти. Настав час змін». І вірите політику чи ні, а не погодитися з ним не можете. А якщо ще й сльозу пустили пів час перегляду, то будьте певні, що агітатори зі своєю місією впоралися, і добряче подумайте, для чого вас змусили заплакати.

Можливого не можна було б досягнути, якби у світі знову й знову не тягнулися до неможливого

У метро й набитому вщент тролейбусі, у магазині й супермаркеті, просто посеред вулиці й у міському сквері – майже всюди можна почути слова «великих футурологів і політологів» на кшталт: «Та ми вже настільки погрузли в безодню, що вибратися з неї не зможемо ніколи». Найцікавіше, що така, вирвана з контексту фраза не потребує пояснення: зрозуміло ж, що ідеться про реалії України. Думаю, що самопроголошені політичні експерти можуть бути легко виправдані за песимізм національного рівня, оскільки вже досить давно рух нашої держави тримає один напрямок. На жаль, не висхідний.
І саме в момент масового песимізму, розчарування й зневіри головне завдання гідного політика – тягнутися до нібито неможливого. Чому нібито? Бо насправді все можливо– питання лише у масштабі бажання й розмірі поставленої мети. І ООС зупинити реально, і корупцію мінімалізувати реально, і економіку підняти, і промисловість відродити, і відтік інтелектуальної еліти закордон пригальмувати. А народ повинен проконтролювати, аби це «тягнутися» було не публічною показухою, а реальною дією.
Насамкінець, нагадаю слова Макса Вебера: «Лише той, хто всупереч усьому здатен сказати: «і все-таки!», - лише той має «професійне призвання» до політики». То що, українці, гайда на пошуки достойних?
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
Вибіркові дисципліни 2019
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61