реєстрація авторизація
Авторизація на сайті
Відміна
мапа сайту
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
Кафедра периодической прессы - институт журналистики
/ / Робота на «1+1» - міф чи реальність?
Робота на «1+1» - міф чи реальність?

Робота на «1+1» - міф чи реальність?

8864, 2 курс.
Медіасуспільство


Ми звикли, що все погане відбувається не з нами, а все хороше та успішне – це недосяжні мрії. Але є безліч історій, які вселяють у нас віру та бажання робити усе, аби дійти до мети та відчути смак перемоги. «1+1» – є одним з найрейтинговіших каналів в Україні. Чи можна туди потрапити, як це зробити та чому ще слід навчитися - про все це розкаже молода журналістка Наталія Ярмола, яка нещодавно стала офіційним членом команди « ТСН ».


Як Ви розпочали роботу на одному з найпопулярніших телеканалів країни? Ви планували такий поворот у своєму житті, чи все сталося випадково?
Після двох років роботи на Першому діловому мені хотілося йти далі. Але змінювати роботу важко, особливо, коли досвід хоч і є, але його все одно мало для того, щоб упевнено йти на більш масштабні канали і заявляти «я все вмію». Я завжди казала лише, що «я хочу» і, звісно, робила щось для цього. Словом, «страх новачка» знову мною почав керувати.

Один знайомий розповів мені, що «1+1» набирає команду стажерів на різні вакансії. Одна з них була «журналіст ТСН». Її я боялася найбільше. Тим паче, потрібно було надсилати відео-резюме, яке теж соромилася знімати, плюс ще й свої роботи, сюжети надіслати. Я боялася насмішок і критики. Але все-таки все відзняла і зібралася з силами, щоб натиснути кнопку «відправити».

Місяць жодної вісточки, але все ж таки мені подзвонили і запросили на групові ігри. Людей було дуже багато, але, як мені здалося, нічого особливо складного не було. Потім знову довге очікування, але я дочекалася. Співбесіда пройшла чудово, залишилося дочекатися третього дзвінка - і я новий стажер «1+1»! Але мені на е-мейл прийшла відмова. Цей лист мене дуже засмутив. Я не пройшла і вже почала миритися з тим, що ще недоросла до такого проекту. Але десь глибоко в душі вірила, що це помилка, і мене покличуть знову. Так і сталося. Дівчинка, яку взяли, не виправдала очікування нашого керівника стажування, і замість неї на місце стажера «ТСН» обрали мене. Я дуже цього хотіла і залишилася працювати там, куди мріяла потрапити ще не скоро.

Багатьом студентам цікаво дізнатися, як поєднувати навчання та роботу. Які секрети Ви можете нам розкрити?
Працювати і вчитися одночасно – складно. Але потрібно правильно планувати час і не лінуватися робити все вчасно. Я бігала туди-сюди по Києву – то на стажування, то на навчання. Інколи на стажуванні робила домашні завдання, інколи навпаки. З деякими викладачами вдавалося домовитися, щоб хоча б якісь роботи надсилати поштою. Отак і викручувалася. Але завжди треба вибирати, що для тебе головніше.

Які Ваші сюжети Ви вважаєте найцікавішими? Або, можливо, можете згадати смішні моменти за кадром?
Я ще не так довго працюю, щоб сказати, які сюжети найцікавіші, бо в ефірі особисто моїх було ще не так багато. Всі сюжети цікаві по-своєму. Дуже запам’ятався випадок, коли я ще була стажером. Я з журналісткою поїхала на зйомку блокади дороги. Люди перекрили рух транспорту. Оператор покинув штатив від камери біля мене, бо зі штативом важко серед великої кількості людей знімати, і пішов з журналісткою у натовп. А мені дуже кортіло послухати, які питання вона ставитиме і як стендап запише. Я, довго не думаючи, взяла штатив (а вага в нього чимала) на плечі і пішла за ними. Оператор був у шоці, люди навколо теж… А мені було все одно: я хотіла вчитися, а не охороняти штатив.

Кожен мріє працювати на одному з провідних каналів, але не кожен усвідомлює весь рівень складності. Як Ви себе відчуваєте, будучи частиною команди «1+1»?
Я ще й досі, будучи вже офіційно журналістом «ТСН», не відчуваю себе впевненою під час зйомок. Хвилююся, як вперше, бо хочу, щоб все вийшло якомога краще. Але хвилювання швидко проходить, коли озираюся навколо. Старші мої колеги дуже хороші, вони завжди підкажуть, що і як, коли я невпевнена. Я можу до будь-кого підійти за порадою і отримаю її. Під час зйомок є чудові оператори, які працюють на результат, а не просто так. Вони теж завжди допоможуть, підкажуть, виставлять правильний кадр. Інколи їхні кадри кажуть в сюжеті більше, ніж мої слова за кадром. Під час монтажу сюжету режисери теж можуть зробити ледь не фільм з простої зйомки. Звісно, працювати в такій команді - одне задоволення. Відчувати себе її частинкою - ще приємніше. Але чого б я в житті чи на каналі не досягла, я ніколи не задовольняюся тим, що є. Я знаю, що мені ще потрібно дуже багато працювати над собою. А головне - є на кого рівнятися.

Чи обрали Ви свій журналістський стиль, і як, взагалі, його знайти?
У кожного журналіста особливо круто виходить знімати певні теми: хтось соціальну, хтось економіку, хтось політичні сенсації. А зараз, на жаль, до цього списку додалася ще й війна, але її теж потрібно знімати дуже професійно. Я своєї ніші ще не знайшла. Я в пошуках. Поки мені найбільше подобається знімати репортажні зйомки. Але для рівня професіоналів, які пишуть аналітику, - це ще дитячий садочок.

Іноді самі журналісти дають пораду: «Знайди собі когось у редакції, хто тобі близький за стилем написання сюжетів, за людськими якостями, і «прикріпись» до нього».

Які поради Ви б могли дати журналістам-початківцям?
Одне із перших завдань, яке я отримала на стажуванні, - придумати 10 тем, про які можна зняти сюжет. Це неймовірно складно. Я ходила по вулиці та в усьому шукала тему. Потрібно розвивати в собі таке мислення.

Також не можу не сказати про читання художньої літератури, професійної, психологічної. Це дуже допомагає. Художня література розвиває мову.
Читати статті й дивитися новини. Потрібно вчитися на матеріалах старших журналістів і випрацьовувати власний стиль та манеру. Це дуже важливо.
Потрібно вчити закони, які регулюють сферу медіа. Не варто їх зубрити. Просто потрібно знати свої права та обов`язки, щоб безперешкодно отримувати інформацію, яку Ви і глядачі маєте право знати. Особливо ці знання знадобляться на зйомках гучних справ у суді, коли охоронці можуть не пускати на засідання просто так.
Схожі новини
Коментарі
Останні добавлені
"Віче" №1, 2018
"Де-факто", №1 2018
Валентин Мондріївський: «Подобається образ Зеленського, але що буде, якщо він стане Президентом?»
Інформаційна боротьба напередодні виборів
«Україна понад усе!»: репортаж з маршу УПА в Києві
Усіма «Забутий» парад
Христина Равлюк: «На інформаційні вкиди треба реагувати миттєво»
Моя особиста думка на вашу особисту думку
Кого вважати достойним?
Олесь Маляревич: Якщо б за це платили гроші я працював би в 10 разів ефективніше
Костянтин Сердюк: «Жінки кладуть мої труси собі в гаманці та мріють народити від мене дітей!»
Олег Костюшко: «Настав час Україні бути державою-сервіс, а не державою-поводир!»
СУДДЯ ЄВГЕН ЧАКУ: «ЗАВЖДИ БУДЕ НЕЗАДОВОЛЕНА СТОРОНА, ТОМУ ДО КРИТИКИ ТРЕБА ВЖЕ ДАВНО ЗВИКНУТИ»
Богдан Ходаковський: “Як тільки щось починається, завжди погляньте на перший-другий ряд – там будуть наші”
Максим Зуєв: «Ми плануємо спонукати приватних власників передавати свої землі на безоплатній основі»
Юрій Коновальчук: «Мета будь-якої партії — це захоплення влади»
Валерій Танцюра: «У Києві з 2,5 тисяч дітей-сиріт лише 20 перебувають у державних установах»
Віктор Таран: "Суспільство – дзеркало влади"
Владислав Потапенко: «Гречкофіли» є у кожній демократичній країні, а не тільки в Україні!
Наталія Манойленко: «Чим масштабніші наші справи, тим масштабніші наші помилки»
До 100-річчя з Дня Народження Дмитра Прилюка
Вибіркові дисципліни 2019
Дмитро Лінько: «Ми колись чули, що АТО триватиме декілька годин»
Вибори не за горами
Презумпція винуватості бізнесу проти презумпції невинуватості чиновника, або у світі влади та бізнесу.
Андрій Андріїв: "Прийшов час, коли я не можу залишатися осторонь"
Одкровення з Петром Юрчишиним
Роман Колесник: Немає нічого неможливого для людини, яка прагне бути політиком та розуміє заради чого вона це робить
Наталія Шульга: «Ідеальний політик — це людина, яка спить спокійно»
Вадим Гутцайт: «Поради не зараз молоді, а поради в усі часи для молоді»
Ігор Бєлов: «Якщо ти вступаєш в партію, то вважається, що на тобі клеймо…»
Олександр Глазов: “ Якщо ти не займаєшся політикою – то вона займається тобою”
Стасів Владислава: «Україна – починається з себе!»
Олександр Васильківський: "Нам потрібно зберігати та захищати свою національну ідентичність "
В’ячеслав Деркач: «Покладатися треба тільки на себе і на людей, які прагнуть змін на краще»
Владислав Михайленко: Ще одна черга парку “Наталка” вийшла надзвичайно кльовою і отримала дуже багато схвальних відгуків від задоволених киян
Ростислав Смірнов: «Я б забрав у пенсіонерів право голосу»
Зачем политикам мандат?
Парламент, консерватизм і українська ментальність
Артур Харитонов: Я дуже хочу, аби Україна назавжди відмовилася від невдач через постсоціалістичну аморфність
Юрий Коновальчук: «Так вынуждает система»
Наталія Приходько: «Депутат – це водночас психолог»
«Я виступаю за легалізацію проституції та легких наркотиків», – Держсек МІП
Таміла Нартова : «Я хочу піти у політику, мені це подобається, хоча раніше у мене такого не було.»
Аліна Яворська: «Українська політична система не відповідає європейським аналогам»
Олександр Солонько: «Свобода» ще скаже своє слово в українській політиці
Ігор Коліушко: «Образилися – ну й нехай. Ми працюємо з тими, хто не ображається»
Вікторія Римарук: «Попередники Порошенка не ставили в центр своєї уваги простого українця»
Мустафа Найєм: «Політика – це викривлене дзеркало»
Вічні проблеми Києва. Чи скресла крига?
Вероніка Яковлєва: “Важливо мати стальні нерви і не “тупити”
Олег Фіалко: "Давайте просто перенесемо модель роботи мера на моє депутатство"
Грігол Катамадзе: Україна повинна стати «новим Китаєм» для Європи
Артур Мартовицкий: «А что такое парламент? Это 420 человек, каждый из которых не считает себя виноватым»
Тамара Плаксій: «Гра в політичні ігри з нардепами – справа небезпечна»
Іван Процик: тотальне зрадофільство викликає відразу
ЮРИСПРУДЕНЦІЯ, ЖУРНАЛІСТИКА ЧИ ВУЛКАНОЗНАВСТВО?
«Невпевненість та страх — головні вороги»
Як блог допомгає бізнесу та навпаки - бізнес блогу
Жага до перемог
(044) 481-45-61